Идея национального развития и развития украинской государственности в философии Украинской социал-демократов

також аналізувати описувані факти, виказувати їх причини і їх конечні наслідки, їх повільний зріст і упадок” [Франко І. Я. Вибрані твори. - Львів, 1981. - С. 406]. Літератор повинен володіти твердим науковим методом, вказувати в самім корені добрі і злі боки існуючого порядку. Відстоюючи науковий реалізм літератури, І. Франко підкреслював також її партійність, бо літератури, яка б стояла понад партіями, не було ніколи. Взагалі-то “Слова - полова. Але огонь в одежі слова - Безсмертна, чудотворна фея. Правдива іскра Прометея” [Франко І. Вибрані твори у трьох томах. - К. , 1973. - Т. 1. - С. 656]. Можна цілком погодитись із думкою М. Коцюбинського, що І. Франко - це новатор у галицькій літературі, не тільки в формі та манері письма, а ще й змістовно: до І. Франка вважалося добрим тоном писати тільки про князів, бояр, вищі верстви; І. Франко почав писати про кривду простих селян та робітників, про їхні роздуми щодо власного життя, про їхні почуття.

Філософські погляди І. Франка можна, погодившись з його власною оцінкою, назвати раціоналістичними. Під раціоналізмом він розумів такий філософський погляд на речі, який спирається на досягнення позитивних наук, що досліджені раціонально, та передбачає використання логіки наукового аналізу. Як писав сам вчений, його раціоналізм полягав у намаганні керуватися розумом і просвітою. Письменник вважав, що досконала людина не підлягає владі емоцій, а керується у своїх вчинках реалістичним розумом. Хоча тільки розуму недостатньо, для продуктивної праці задля поступу людині необхідна добра, сильна, вільна воля

Можна стверджувати, що раціоналізм І. Франка синтезував ідеї романтизму, позитивізму та матеріалізму. Матерію він вважав за вічний початок всіх речей. Свідомість, духовне є вторинними.

Природа різноманітна та вічна, постійно змінюється. Природу І. Франко розумів широко: як все, що стає об'єктом пізнання, в тому числі люди з їхнім духовним життям, поступом. Людина є найвищим та найкращим створінням природи. Б. Тихолоз у своїй статті “Цілий чоловік” в етико-антропологічній концепції І. Франка” підкреслює, що для письменника людина як мікрокосм “становить найвищу вартість, апогей макрокосмічного творчого поривання, вершинну точку в еволюційній ієрархії світу. ” [Слово і час. - 1999. - №2. - С. 32]. І. Франко писав про ідеальний суспільний тип - ідеал “цілого чоловіка”, всебічно й гармонійно розвинутої особистості, яка має “серце чистеє”, добре, чуйне, сповнене глибоких гарячих, щирих почувань, найважливіше з яких - це любов до людей і до Батьківщини [Там само. - С. 33]. Ця ідеальна особистість прагне вдосконалювати і себе, і світ.

Наукове пізнання пов'язане з розкриттям законів природи, її сил, а також вивченням самої людини та законів суспільного розвитку. Пізнавальний процес пов'язаний із творчою активністю суб'єкта, яка поєднує в собі емоції, почуття, раціональність (але головне, все-таки, останнє). Наукове пізнання неможливе без розвинутого критичного розуму, на формування якого впливає розвиток освіти, науки, рівень матеріального виробництва. За найкращий вчений вважав індуктивно-аналітичний метод пізнання, виступав проти догматизму, за свободу творчості.

І. Франка дуже цікавили екзистенціальні проблеми сенсу людського буття, життя і смерті, добра і зла, віри, любові. Його герої йдуть до вирішення цих проблем крізь глибокі переживання, тривогу, сумніви, напружений самоаналіз. Можна звернутися до поем “Мойсей” та “Смерть Каїна”. Давня історія постає сучасністю. Тільки на якусь мить проявив слабкість духу втомлений життям та недовірою власного

1 2 3 4 5 6 7 8

Похожие работы