Имитационная модель управления запасами

План

Виробничі запаси

Система постачання

Вартісні функції витрат

Стратегії (політики) керування запасами

Статична детермінована модель

Керування багатопродуктовими запасами

Література

Імітаційна модель керування запасами

Відомо, що важливою передумовою ритмічності виробничого процесу на підприємстві є своєчасне і повне забезпечення його необхідними технологічними, трудовими, матеріальними та фінансовими ресурсами. Проте, з огляду на специфіку споживання і можливостей поповнення ресурсів, необхідно створювати запаси.

Виробничі запаси

Запасом називають придатний для застосування, але тимчасово не використовуваний певний додатковий обсяг ресурсу. Такими ресурсами можуть бути людські ресурси, матеріали, машини та гроші. На промислових підприємствах завдання матеріально-технічного постачання полягає насамперед у забезпеченні виробництва матеріальними ресурсами (сировиною, напівфабрикатами, комплектуючими деталями і виробами тощо), запаси яких містяться або на центральних складах підприємства, або на складах основних цехів. Тому далі під виробничими запасами розумітимемо запаси матеріальних ресурсів, хоча це й не істотне для складання та дослідження оптимізаційних задач аналітичними методами чи засобами імітаційного моделювання.

Існують об’єктивні фактори, які зумовлюють потребу створення запасів. До них належать:

розбіжність ритмів постачання (або виробництва) і використання матеріальних ресурсів. Наприклад, навіть для ідеального випадку, коли споживання матеріалів безперервне, а постачання регулярне з фіксованим обсягом, то початковий запас (у момент при­буття поставки) дорівнює величині поставки, а далі, у міру споживання, зменшується до нуля;

випадкові коливання попиту в проміжку часу між поставками, тривалості інтервалу часу між поставками, обсягів поставок. У цьому разі проблема забезпечення ритмічності виробничих процесів матиме ймовірнісний характер, тобто надійність виробництва безпосередньо залежить від величини запасу;

кон’юнктурні міркування, що враховують сезонність попиту та сезонність виробництва предметів споживання

З погляду дії перелічених факторів випливає, що чим більший запас, тим краще. Водночас існують і серйозні передумови на користь зменшення або зведення до нуля запасів матеріальних ресурсів. Сюди належать:

плата за фізичне зберігання запасу;

втрачений економічний виграш через зв’язування оборотних кош­тів у запасах;

втрати в кількості і якості матеріальних ресурсів, включаючи моральний знос.

Отже, задача вибору необхідних запасів виробничих ресурсів має альтернативний характер, і розв’язувати її слід оптимізаційними методами. Оптимальне керування запасами як науковий напрям належить до однієї з найбільш розроблених галузей теорії дослідження операцій.

Як і в будь-якій теорії управління, у задачі про запаси виокремлюють керовані й некеровані параметри.

До керованих параметрів (змінних керування) належать обсяг на поставку замовленого ресурсу і момент часу подачі замовлення на поповнення запасу. Органи постачання, обираючи певним чином обсяг і час замовлення (які утворюють так звану «точку замовлення»), можуть регулювати динаміку руху виробничого запасу на складах підприємства. Оптимальне керування запасами полягає у виборі таких обсягів і моментів на поповнення запасів, щоб сумарні витрати на організацію системи постачання набували мінімального значення.

Некеровані параметри задачі керування запасами, які дають змогу розрізняти математичні моделі оптимізації рівнів запасу, утворюють такий перелік із шести елементів:

1) система постачання;

2) попит на предмети постачання;

3) система поповнення запасів;

4) вартісні функції витрат;

5) обмеження, які застосовуються до запасів;

6) стратегії (політики) керування запасами.

Система постачання

У теорії керування запасами під системою постачання розуміють сукупність складів, між якими під час

1 2 3 4 5 6 7 8 9