Институт парламентского уполномоченного по правам человека в Украине как важный механизм защиты конституционных прав и свобод человека

Інститут парламентського уповноваженого з прав людини в Україні як важливий механізм захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина

Процес формування в Україні демократичного суспільства і правової держави зумовив зміну ціннісних орієнтирів подальшого розвитку, одними з яких є права і свободи людини і громадянина. Конституція України визнала людину найвищою соціальною цінністю, закріпила широкий перелік прав і свобод людини і громадянина. Найважливішим завданням конституційної реформи на сучасному етапі її плину є забезпечення конституційних прав і свобод, створення нових та удосконалення вже існуючих механізмів їх захисту.

Під механізмом тут розуміється сукупність правових засобів захисту прав і свобод, що включає у себе систему влади держави, функцією якої є захист прав людини; процедури такого захисту, а також конституційне право людини на захист, яке реалізується за допомогою держави і за цією процедурою [11].

На даний момент в Україні діє багато засобів, спрямованих на охорону прав громадян. До таких належать і адміністративний засіб захисту прав (адміністративна скарга), і судовий контроль, і прокурорський нагляд тощо. Але діяльність зазначених механізмів виявляється не достатньо ефективною у розв’язанні даної проблеми, бо вона не акцентована саме на захистові прав та свобод людини. Тому виникає потреба у запровадженні оригінальних та більш прогресивних у цьому плані інструментів правозахисту. Адже чим більше існує дієвих механізмів захисту прав і свобод у сучасній державі, тим гуманніше дане суспільство

Таким механізмом, на мою думку, є інститут парламентського уповноваженого з прав людини, що відомий світові під назвою “омбудсмен”.

“Омбудсмен” – слово шведського походження, що означає “представник чиїхось інтересів”. Але в різних країнах ця інституція має різні найменування: медіатор (Франція), народний правозахисник (Австрія), адвокат народу (Румунія), парламентський комісар в справах адміністрації (Велика Британія) тощо.

У державно-правовому розумінні омбудсмен сприймається як гідна довіри незалежна особа, що уповноважена парламентом на охорону прав громадян і парламентський контроль у формі нагляду за всіма державними органами і посадовими особами, але без права зміни прийнятих ними рішень. Цьому інститутові дала визначення Міжнародна Асоціація Юристів: омбудсмен – це незалежна публічна посадова особа високого рангу, яка отримує скарги на державні органи та службовців від потерпілих осіб чи діє за власним розсудом і уповноважена проводити розслідування, рекомендувати корегуючі дії і подає щорічні доповіді.

Історія свідчить, що необхідність в інституті омбудсмена виникає перш за все тоді, коли існуючі інституції не здійснюють ефективного контролю у сфері державного управління і виникає необхідність у додаткових механізмах захисту прав і свобод громадян. Цей інститут нібито “виростає” із держави і громадянського суспільства на відповідній стадії їх розвитку і виступає противагою громадянського суспільства на розширення і зміцнення сфери державного втручання в життя людини і суспільства.

Інституту омбудсмена притаманні такі якості:

  • поєднання рис державного і громадянського інституту;
  • демократичність;
  • відсутність владних повноважень;
  • нормативно не визначений характер відносин омбудсмена з іншими органами;
  • авторитет у суспільстві.

Омбудсмен виконує роль балансу між суперечливими суспільними інтересами; під його впливом державна влада стає більш чуйною до потреб і запитів членів суспільства.

1 2 3 4 5 6 7 8

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные