Институт парламентского уполномоченного по правам человека в Украине как важный механизм защиты конституционных прав и свобод человека

самоврядування, різноманітними підприємствами, установами, організаціями та їхніми посадовими особами як з погляду дотримання ними законів України, міжнародних угод, так і з позицій додержання принципів соціальної справедливості, гуманізму, доцільності, етики [5].

У законодавчому врегулюванні діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини існує деяка розрізненість. Список нормативних актів, що містить норми, що регулюють діяльність служби омбудсмена в Україні, уже нараховує три закони (про самого Уповноваженого, про звернення громадян, про державну службу), а ще мають бути прийняті акти, що регламентуватимуть внутрішню організацію апарату Уповноваженого та діяльність його представників. Тому я розділяю необхідність створення  єдиного законодавчого акта, який би вичерпно деталізував конституційно-правовий статус інституту  Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Підсумовуючи сказане, відзначимо, що інститут омбудсмена в Україні знаходиться на стадії становлення й удосконалення. Це нове правове явище, новий конституційний механізм захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, що у повній мірі ще не розкрив свого потенціалу, хоча й набуває належного визнання в українському суспільстві. Конституційне запровадження інституту омбудсмена в Україні стало важливим кроком у розвиткові демократичних процесів, що спрямовані на подальше зміцнення статусу особистості, гарантій реалізації конституційних прав і свобод людини та громадянина.

ЛІТЕРАТУРА:

  1. Конституція України 1996 р.
  2. Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” 1997 р.
  3. Закон України “Про звернення громадян” 1996 р.
  4. Закон України “Про державну службу” 1993 р.
  5. Закоморна К. Особливості законодавчого регулювання діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини // Право України. – 2000. - № 1. – с. 47.
  6. Хаманёва Н. Специфика правового статуса Уполномоченного по правам человека в Российской Федерации и проблемы законодательного регулирования его деятельности // Государство и право. –  1997. - № 2. – с. 21.
  7. Тененбаум А. Статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і прогалини в Законі // Право України. – 1999. - № 2
    – с. 101.
  8. Тодика Ю. , Марцеляк О. Інститут омбудсмена: світові моделі і досвід // Вісник Академії Правових Наук України. – 1998. - № 2(13). –  с. 57.
  9. Тодика Ю. , Марцеляк О. Конституційно-правовий статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (порівняльно-правовий аналіз) // Вісник Академії Правових Наук України. – 1998. - № 3(14). – с. 29.
  10. Права человека. Учебник для вузов под ред. Лукашевой Е. – Москва, 1999. –  с. 430-435.
  11. Конституційне право України за ред. Погорілка В. – Київ, 1999. – с. 218-219, 226-229.
1 2 3 4 5 6 7 8

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные