Интеллектуальная собственность как составляющая интеллектуального капитала

Зміст


Вступ
1.        Інтелектуальний капітал та його структура
2.        Інтелектуальна власність як товар
3.        Оборотоздатність об'єктів інтелектуальної власності
4.        Термін служби об'єктів інтелектуальної власності
5.        Інтелектуальна власність як нематеріальний актив
6.        Випадки, коли необхідно визначати вартість прав на об'єкти інтелектуальної власності
7.        Підходи до визначення вартості прав інтелектуальної власності
8.        Методи оцінки прав на об'єкти інтелектуальної власності
Висновок
Список використаної літератури

 

Вступ
  В умовах ринкової економіки інтелектуальна власність в господарському обігу набуває статусу інтелектуального капіталу. Цей складний в економіці феномен знайшов теоретичне обґрунтування при розгляді сучасної ринкової інтелектуальної економіки, яка спирається на загальні основи теорії ринку, капіталу і підприємництва (бізнесу).
  Економіка інтелектуальної власності, або інтелектуальна економіка – це галузь знань, яка вивчає теорію і практику функціонування ринкових структур та механізмів взаємодії суб'єктів економічної діяльності, пов'язаних з інтелектуальним капіталом.
  Сучасна ринкова інтелектуальна економіка – це змішана економіка, в якій інтелектуальний продукт створюється під впливом власних зусиль, що спрямовують підприємницьку активність на зростання інтелектуального капіталу, а держава регулює цей процес, встановлюючи правову структуру бізнесу і контролюючи її додержання. Вона вивчає питання організації підприємницької діяльності, які охоплюють організаційні форми й правові основи бізнесу, методи ціноутворення та оцінки вартості інтелектуального продукту, засоби мобілізації інтелектуального капіталу, систему сучасного обліку, фінансових відносин та процедуру укладання угод.


1. Інтелектуальний капітал та його структура.
В сучасній економіці інтелектуальний капітал виходить на передній план, оскільки він один із основних факторів, що визначають конкурентоздатність економічних систем сьогодення, а в результаті багатство і економічну силу нації. Питання зміни співвідношення матеріального виробництва на користь інтелектуального, що виступає у формі наукових знань, інформаційного та технологічного продукту недостатньо розкриті вченими-економістами. Використання інтелектуальних ресурсів в процесі виробництва, зростання їх частки в загальній вартості підприємства, принципи ціноутворення та методика оцінки – все це питання сучасної інтелектуальної економіки.

Важлива роль у розробці теоретичних засад інтелектуального капіталу належить таким відомим вченим, як К. Беккер, Д. Белл, П. Дракер, Л. Едвінссон, І. Роос, М. Кастельс, М. Мелоун, Р. Райх, Т. Сакайя, Т. Стюарт, М. Мелоун, П. Пільцер, О. Тоффлер, Л. Туроу, С. Хантінгтон, Т. Шульц, Ф. Фукуяма та ін.
   Українські вчені почали працювати над цим питанням в 90-х роках минулого століття. Значний вклад у розробку методологічних засад внесли Л. Абалкін, О. Ю

Амосов, Д. П. Богиня, , В. Врублевський, Н. Л. Гавкалова, В. Геєць, М. І. Долішний, О. І. Дацій, М. С. Дороніна, О. В Кендюхов, А. М. Колот, В. І. Куценко, О. В. Крисальний, О. Бутнік-Сіверський, Н. Д. Лук’янченко, В. В. Онікієнко, О. М. Онищенко, П. Т. Cаблук, В. П. Ситник, А. А. Чухно, П. М. Цибульов. Існує різноманітна кількість визначень інтелектуального капіталу.
   Інтелектуальний капітал, як вважають ряд вчених характеризує знання, інтелектуальний потенціал організації та має такі складові: людський капітал, організаційний або структурний та споживчий. Інтелектуальний капітал – це знання, які можна перетворити на прибуток та оцінити.
   Глибоким є дослідження сутності інтелектуального капіталу О. Бутнік-Сіверського, в

1 2 3 4 5 6 7 8 9