Интимных лирика Тараса Шевченко

перетворює кохання з "раю" на "пекло". Зрада заслуговує жорстокого  покарання: наприклад, героя поезiï "Коло гаю в чистiм полi" Iвана труять  дiвчата за те, що "лицявся то з тiєю, то з другою любо".  Бiль i туга звучать у рядках поезiï "I широкую долину", побудова ноï у  формi спогадiв розлученоï долею пари. Не вiтри шматують тополю - це образ  дiвчини, створеноï для кохання, яку кривдить доля ("Не тополю високую...").    Невесело на свiтi жить,   Коли нема кого любить, -   визнає героïня вiрша "Ой, одна я, одна".  Отже, можна пiдбити пiдсумок: Шевченко високо цiнував кохання, але справжнє,  iдеалом якого були однолюбство, вiдданiсть, незрадливiсть i щирiсть, а також  цнотлива невиннiсть i чистота стосункiв, що роблять його гiдним оспiвування. Саме  таке кохання, як як сонце, осяює людськi життя.
1 2