Инвестиционная деятельность коммерческих банков

технічному переоснащенні об’єктів виробничого при­значення.

Кредитні відносини між установами комерційних банків та інве­сторами оформлюються угодами, в яких визначаються: мета надан­ня державного кредиту, строки його повернення, процентні ставки за використання, економічні санкції й особливі умови кредитування, зобов’язання банку й інвестора з інших питань надання і викорис­тання кредиту.

Інвестори зобов’язані забезпечити цільове і своєчасне викорис­тання державного кредиту і його повернення у визначені строки. Контроль за цільовим використанням кредиту здійснює Національ­ний банк України.

Інвестор починає погашати кредит за рахунок власних коштів через рік після закінчення нормативного строку будівництва, рекон­струкції і технічного переоснащення об’єкта кредитування. Кошти, що вивільнилися, перераховуються комерційним банком на рахунок інвестиційного фонду України для повернення їх у державний бю­джет. Контроль за своєчасним поверненням цих коштів у держбю­джет здійснюється Міністерством фінансів України.  

РЕАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ ТА ОЦІНКА ЇХ КРЕДИТУВАННЯ 

Для оцінювання та реалізації будь-якого інвестиційного проекту необхідно вибрати модель, на підставі якої прийматимуться рішення про вкладення коштів. Розглянемо деякі основні моделі.

Модель оцінювання терміну окупності

Це — найпростіший і часто використовуваний метод. Він дає змогу розрахувати період, протягом якого проект окупиться. Якщо цей термін задовольнятиме інвестора, то проект може бути ухвале­ним. Сутність методу полягає у складанні грошового потоку проек­ту за роками та визначенні періоду окупності — часу, протягом яко­го сума грошей, затрачена на проект, буде відшкодована.

Моделі оцінювання дохідності використаного капіталу

Цей метод полягає у визначенні відношення доходу, одержа­ного від реалізації проекту, до витрат, що мають бути здійснені. Дохід обчислюється після відрахувань податкових та на амор­тизацію. До витрат належать початкова вартість проекту і робо­чий капітал (наприклад, сировина, витрати на склад готової про­дукції та ін

).

У зарубіжній літературі зустрічається багато назв цього методу. Часто використовується абревіатура ROCE (return on capital emplo­yed). 1снують два способи вираження ROCE. Перший — це визна­чення відношення середньорічного доходу, одержаного за весь пері­од здійснення проекту, до середньої вартості вкладеного капіталу. Другий — визначення відношення середньорічного доходу до вар­тості вкладеного капіталу. Нижче подано приклад, де використані обидва підходи.

Модель оцінювання інвестиційних проектів на основі сучас­ної вартості потоку платежів (модель NPV).

Платежі інвестиційного проекту, як правило, визначаються через певні рівні проміжки часу, наприклад, щотижня, щомісячно або щорічно. Платежі можуть бути позитивними (якщо є прибуток), нега­тивними (якщо кошти, вкладені в проект, не перекриваються дохо­дами) або нульовими.

Модель оцінювання інвестиційних проектів на основі внут­рішньої нормі! дохідності. У моделі NPV проект має позитивний  NPV у тому разі, коли дохід від проекту, виражений у %, буде ви­щим коефіцієнта дисконтування, NPV негативний, коли дохід ниж­чий коефіцієнта дисконтування, NPV дорівнює нулю, коли дохід до­рівнюватиме коефіцієнтові.

Моделі інвестиційної діяльності в умовах невизначеності. Ос­новою ризику або невизначеності є незнання того, які з різних мож­ливих подій справді відбудуться. Наприклад, якою буде ціна прода­жу блоку акцій через рік.

Ризик, який ми розглядаємо, с ризиком неотримання доходів, очі­куваних від інвестиційного портфеля або проекту. Невизначеність доходу інвестиційного портфелю є наслідком невизначеності доходів активів, які його

1 2 3 4 5 6 7

Похожие работы