Ирландия и ее развитие в ХХ веке

Ірландія і її розвиток в ХХ ст.

На початку 20 ст. посилилося економічне закабалення Ірландії англійським фінансовим капіталом. У руки британських монополій перешли суднобудування Белфаста, видобуток руди і бокситів на півночі. Монополістичні об'єднання почали створюватися і в самій країні (в області міського комунального господарства, харчової промисловості, торгівлі). Під приводом заохочення викупу землі орендарями були введені нові пільги для землевласників (закон 1903 про обов'язкову грошову надбавку при викупі на користь землевласників).

Революція 1905—07 в Росії сприяла підйому робочого і національно-визвольного руху в Ірландії. У 1905 виникла партія Шин фейн, що об'єднала представників дрібнобуржуазних і частково буржуазних шарів і що виступила за політичну і економічну самостійність Ірландії. У 1912 в країні оформилася Лейбористська партія, лідери якої проводили політику реформіста. Бойовим центром страйкового руху пролетаріату став заснований в 1909 Союз транспортних і некваліфікованих робочих (керівники — Дж. Ларкин і з 1910 — Дж. Коннолі). Союз керував грандіозним Дублінським страйком (серпень 1913 — січень 1914), в ході якого була створена пролетарська озброєна організація «Ірландська цивільна армія». Революційна обстановка в Ірландії змусила англійський ліберальний уряд висунути новий білль про гомруле, що тричі (у 1912—14) відкидався палатою лордів. Опір консерваторів гомрулю під приводом захисту самостійності протестантської Північної Ірландії викликав конституційну кризу в країні, яка трохи привела до громадянської війни. З початком 1-ої світової війни 1914—18 англійський уряд відстрочило введення закону про гомруле, прийнятого палатою общин в 3-й раз в травні 1914. Пролетарські організації і частина дрібної буржуазії виступили проти імперіалістичної війни і спробували використовувати утруднення Великобританії для здійснення ірландських національних вимог революційним шляхом. Проте Ірландське повстання 1916 було жорстоко пригнічено.

Ірландія в період загальної кризи капіталізму

Національно-визвольна війна ірландського народу проти англійського імперіалізму (1919—21). Велика дія на підйом революційної боротьби в Ірландіїоказала перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції в Росії. У країні розвернулася національно-визвольна антиімперіалістична війна (1919—21), що носила характер буржуазно-демократичної революції. Рушійною силою антиімперіалістичної війни були робочі, батраки, дрібні фермери, демократична інтелігенція, службовці.

Проте ірландський пролетаріат був ще недостатньо сильний. Він не мав своєї революційної партії і не зміг очолити боротьбу. Лідери Ірландської лейбористської партії і профспілок йшли за шинфейнерами, що виступали із загальнонаціональними антиімперіалістичними гаслами. У січні 1919, після перемоги на виборах до британського парламенту, шинфейнери явочним порядком зібрали в Дубліні перший ірландський парламент, що проголосив незалежність Ірландії. Президентом став І. Де Валера. Ірландська республіканська армія (ІРА) розвернула активні бойові дії проти англійських військ і поліції. У грудні 1921 був підписаний мирний договір між Великобританією і Ірландією. Ірландія (за винятком 6 найбільш розвинених в промисловому відношенні графств північного Сходу, які залишалися у складі Сполученого Королівства) отримала статус домініону (так звана Ірландська Вільна держава). Проте Великобританія зберігала на території Ірландіївоєнниє бази, право на отримання «викупних» платежів за колишні володіння англійських лендлордів, залишалися непорушними позиції англійського капіталу. Все це забезпечувало продовження англійської експлуатації країни в нових формах.

Розвиток Ірландії після утворення Ірландської Вільної держави (до 1949). Умови англо-ірландського договору викликали обурення широких верств населення і розкол в керівництві Шин-фейна, частина якого (Де Валера, К. Бругга і ін. республіканці)

1 2 3

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные