Искусство Западной Европы ХVII века

ПЛАН

Вступ

1. Реформа і відновлення в мистецтві бароко

2. Творчість італійського Караваджіо –  яскравий взірець мистецтва 17 століття

3. Творчість Гверчіно та Пьєтро да Кортона

4. Геній бароко – Джованні Лоренцо Берніні

5. Мистецтво класицизму, його видатні представники та напрямки

Висновок

Список використаної літератури

 

Вступ

Межа ХVІ-ХVII ст. є початком нового етапу в історії Західної Європи.

Результатом наукової революції XVII ст. були не тільки наукові відкриття, але й фундаментальне оновлення методу пізнання - процедури дослідження і доведення. Головне своє завдання філософія Нового часу вбачає саме в розробці та обгрунтуванні методів наукового пізнання і виробляє два напрямки: емпіризм (Ф. Бекон) та раціоналізм (Р. Декарт).

Абсолютизація законів механіки призвела до створення механічної картини світу, згідно якій весь Всесвіт (від атомів до планет) представляє собою замкнуту механічну систему, яка складається з незмінних елементів, рух яких визначається законами класичної механіки.

Зазначимо, що вражаючий розвиток природознавства в XVII ст. мав своїм результатам розповсюдження натурфілософських (філософія природи) поглядів на суспільство і його історію

Природний закон розуміли як вселенський розум.

В більшості своїй, самі творці художніх цінностей - поети, драматурги, художники і музиканти - приділяли увагу осмисленню художнього процесу, теоретичному обгрунтуванню і узагальненню художньої практики і самого мистецтва.

Починається новий етап в розвитку європейського мистецтва, коли стилі виникають не одним за другим, як це ми бачили, наприклад в мистецтві середньовіччя (романський, а за ним готичний), а майже одночасно, немов би змагалися, і в той же час перепліталися один з одним.

Аналіз естетичної спадщини свідчить, що в XVII ст. теоретично усвідомлювались три різні творчі концепції - бароко, класицизм та реалізм.

1. Реформа і відновлення в мистецтві бароко

Барвисте, емоційне мистецтво бароко створювалося головним чином для служіння релігії. Воно прагнуло приголомшити глядача, розбудити в ньому піднесені почуття, але вищою його метою було ввести віруючого у світ чудес, екстатичних одкровень і митей тріумфу християнської віри.

У XVII столітті Італія зберігало своє провідне положення як джерело нових художніх ідей і прийомів, і в Рим все так само стікалися майстри кисті і різця з усього континенту. Зароджені в Італії художні стилі незмінно ставали зразком для наслідування далеко за її межами. У XVI ст. на зміну епосі Відродження прийшов вигадливий маньєризм, якому було призначене недовге життя. А його динамічний спадкоємець - стиль бароко - панував у мистецтві протягом XVII і частини XVIII сторіччя, охопивши всю Європу і Латинську Америку.

Не будучи суто релігійним, мистецтво бароко все-таки було виразником духу контрреформації - руху за реформування і відновлення католицької церкви, що відродило її сили в боротьбі з протестантизмом.

Майстра бароко повернулися до кращих взірців Високого Відродження з їх класичною простотою сюжетів і емоцій. У той же час бароко підняло мистецтво минулих епох

1 2 3 4 5 6 7 8 9