Использование объектов интеллектуальной собственности в рекламе

загальнопоширеною практикою і відповідає усталеним звичаям ділового обороту. Фірмове найменування індивідуалізує юридичних осіб як учасників цивільно-правових і публічно-правових відносин, його вказівка на вивісці (табличці) за місцем перебування переслідує не рекламні цілі, і не може розглядатися як реклама. Тому в таких випадках не повинні пред’являтися вимоги указівки фірмового найменування українською мовою.

У рекламованих товарах часто втілюються об’єкти патентних прав: винаходи, корисні моделі (поліпшення засобів виробництва, предметів споживання, а також їхніх складових частин), промислові зразки (рішення зовнішнього вигляду). У телевізійній і іншій рекламі ми часто бачимо лікарські препарати, пристрої й ін. об’єкти, що запатентовані як винаходи, а також різні вироби, зовнішній вигляд яких запатентований як промисловий зразок.

Порядок використання об’єктів патентних прав регулюється законами про захист прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки та сорти рослин (патентні закони). Саме до них відсилає Закону про рекламу, коли в рекламі мова йде про захищені патентами винаходи, корисні моделі, промислові зразки.

Відповідно до патентних законів патентовласникові належить виключне право на використання охоронюваних патентом винаходи, промислові зразки, корисні моделі. При цьому під використанням розуміється введення в господарський оборот створеного з застосуванням винаходу, корисної моделі, промислового зразка продукту або застосування охоронюваного патентом способу.

Несанкціоноване виготовлення, застосування, ввіз, пропозиція до продажу, продаж, інше введення в господарський оборот або збереження з цією метою продукту, що містить запатентований винахід, корисну модель, промисловий зразок, а також застосування запатентованого способу, — усе це є порушенням виключного права патентовласника

Порушенням також є введення в господарський оборот або збереження з цією метою продукту, виготовленого безпосередньо способом, охоронюваним патентом на винахід.

Таким чином, сама реклама продукту, що містить захищений патентним законодавством об’єкт, представлення його на виставці, можуть бути порушенням виключних прав патентовласника, якщо здійснюється без його дозволу. Дозвіл оформляється заключенням ліцензійного договору. Дії одержувача прав (ліцензіата), прямо не передбачені договором, не дозволені законом або існуючою практикою, є порушенням патентних прав. Тому дозвіл на рекламу варто включати в ліцензійний договір, якщо сторони рахують цю умову істотною.

У патентному праві найважливішим поняттям, що визначає патентоспроможність, є новизна, тобто невідомість зі світового рівня техніки, у який включаються всі відомості, що стали загальнодоступними у світі до дати подачі заявки. Реклама може бути засобом розкриття тих відомостей, з обліком яких визначається новизна, а у відношенні винаходу — і винахідницький рівень. У силу цього іноді (особливо за рубежем) рекламу використовують для того, щоб виключити можливість патентування конкурентами тих або інших рішень, розкриваючи важливу інформацію. На жаль, в Україні найчастіше підприємці своєю же власною рекламою неусвідомлено позбавляють саме себе можливості одержати необхідний їм патент на те або інше рішення, розкриваючи інформацію про пристрій, промисловий зразок. Потім вони звертаються до фахівця, що констатує, що якщо і можливо одержати охоронний документ, то він буде уразливий з юридичної точки зору. Хотілося б черговий раз відзначити: не визнається обставиною, що перешкоджає визнанню патентоспроможності розкриття інформації автором, заявником або будь-якою особою, що одержала від них цю інформацію, але тільки якщо заявка на відповідний об’єкт подана не пізніше 12 місяців з дати розкриття інформації.

Вказувати в рекламі

1 2 3 4 5 6

Похожие работы