Источники референдумного права и его характеристика

План

Вступ

1. Законодавче регулювання всеукраїнського референдуму

2. Джерело референдумного права

3. Суб’єкти всеукраїнського референдуму

Висновок

Література


Вступ

Конституція України 1996 р. не дає чіткого визначення поняття «референдум», що призводить до неоднозначності тлумачення цього терміна в українських правових, державних та громадських структурах. У вітчизняному правознавстві найбільшої підтримки дістало визначення терміна «референдум» у Законі України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» 1991 р. Закон визначає термін «референдум» як «спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення», що мають вищу юридичну силу (ст. 1).

Конституція України 1996 р. та Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» 1991 p. , як і законодавчі акти більшості колишніх радянських республік, не передбачають окремого законодавчого закріплення різновидів референдумів, їхня класифікація можлива лише за умови аналізу нормативно-правових актів, що регламентують їхню організацію та проведення. Такий аналіз дає змогу виявити критерії розмежування загальнонаціональних референдумів і визначити відповідно до цього види таких референдумів. Передусім йдеться про критерії виявлення юридичних особливостей референдуму.

1. Законодавче регулювання всеукраїнського референдуму

Аналіз всеукраїнського референдуму як самостійного конституційно-правового інституту вимагає дослідження системи законодавства, що регулює механізм організації і проведення всеукраїнського референдуму та визначення ієрархії законодавчих актів, згідно з якими повинно здійснюватися зазначене регулювання. Оскільки всеукраїнський референдум є порівняно новим інститутом національного права, потрібно також вивчити зарубіжний досвід законодавчого регулювання проведення загальнодержавних та місцевих референдумів

Інституалізації референдумів у світовій конституційно-правовій практиці передувала їх апробація. Зокрема, в Австралії, США та Швейцарії конституювання референдумів відбулося після широкого використання референдуму в цих країнах як на місцевому, так і на загальнодержавному рівнях. Після успішної апробації референдуми були закріплені в конституції Австралії 1900 р. , у конституціях окремих штатів США та конституції Швейцарії 1874 р. У Франції конституювання референдуму та його практикування відбувалися паралельно.

У період між двома світовими війнами референдуми закріпили конституції багатьох держав Європи (Австрії, Естонії, Ірландії, Чехословаччини та ін. ). Ці конституції затвердили референдум як форму реалізації народного суверенітету та визначали різновиди референдумів, але подальшої Інституалізації референдумів у спеціальних законах не відбулося"

На підставі п. 4 ст. 4 загальносоюзного закону про референдум було проведено «виявлення громадської думки» з питання про збереження СРСР. По суті, це було опитування громадян, результати якого не мали самостійного юридичного значення. В Україні паралельно з референдумом СРСР було проведено опитування громадської думки і з питання щодо легітимації Декларації про державний суверенітет України. На підставі підсумків цього опитування було прийнято Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 3 липня 1991 р.

Прийняття закону про референдуми та проведення першого всеукраїнського референдуму знаменували вступ України в новий етап формування національного конституційного законодавства, яке, зокрема, повинно було інституалізувати референдуми як форму безпосередньої демократії?" 

2. Джерело референдумного права

 Проблема конституювання всеукраїнського референдуму була вирішена з прийняттям Конституції України 28 червня 1996 р. В другий період процес

1 2 3 4

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные