Истоки философской культуры Руси

був наближений до князя Ярослава Мудрого, боровся за об'єднання Русі, був поборником освіти, виступав за рівні права руської і грецької церков, за незалежність руського народу.

На основі біблейської релігійної тематики Іларіон перший у вітчизняній думці змальовує образ історії, створює своєрідну її концепцію, сповнену глибокого філософського світоглядного змісту, роздумів про долю всього людства. Основна мета, яку ставить Іларіон у "Слові. . . ", — показати зростання безпосередньої божественної участі в людській історії, яка розподіляється на "язичницький" період, період іудейського "закону" і завертаючий період християнської "благодаті та істини".

Як носій християнського світосприйняття, Іларіон розвиває особливий тип відношення до історії. Минуле, тобто біблейську історію, він сприймає як реальний символ, прообраз власне християнської історії. Як давньоруський мислитель, Іларіон процес християнізації розглядає через призму хрещення Русі, яке, на його думку, є завертаючим етапом поширення християнства. Іларіон у "Слові. . . " звертається до теми про перевагу світла над темрявою, "благодаті та істини" (Новий Заповіт) над "законом" (Старий Заповіт). Саме ця тема в Іларіона набула широкого соціального та філософського звучання.

Не тільки "просвітлення", а й "звільнення" від влади бісівських сил Іларіон пов'язує з єдиним Господом Ісусом Христом, прославляє його за діяння по спасінню людських душ. Розмірковуючи про минулий і теперішній етапи взаємодії Бога і людства, Іларіон висловлює зовсім нове (на відміну від язичництва) бачення майбутнього. Християнство з його ідеєю єдиності, однократності земного історичного циклу надає особливого статусу "кінцю історії" — останньому суду Бога над людьми і майбутньому життю. ". . . Закон предтечею був і слугою благодаті й істині, істина ж і благодать — слуги прийдешньому віку, життю нетлінному. Як закон припроваджував законові підлеглих до благодатного хрещення, так і хрещення синів своїх допускає до життя вічного" [7, с

9].

Універсальність і цілісність історії людства, у якій історичний процес здійснюється внаслідок зміни старого новим, за висхідною лінією — одна з основних ідей, яку Іларіон проводить у своєму "Слові. . . " Усе нове, молоде, порівняно зі старим, попереднім, набуває вищої цінності. Звідси він виводить вирішення проблеми свободи: "Образ же закону і благодаті — Агар і Сарра, рабиня Агар і вільна Сарра. Рабиня спочатку, потім вільна" [Там само].

Такими образами змальовує Іларіон епоху рабства (Старий Заповіт, заснований на законі) і епоху свободи (Новий Заповіт), у якій панують істина і благодать. Якщо закон розділяв народи, одних звеличуючи, інших зневажаючи, то благодать, вводячи людей у вічність, дарувала всім народам рівність перед Богом.

Провідною ідеєю "Слова. . . " є утвердження патріотизму, любові до Вітчизни. Саме цей твір є першим, у якому змальовуються велич і єдність землі руської. Іларіон прославляє патріотизм видатних діячів, князів руських, насамперед Володимира, які "не в слабкій і безвісній землі володарювали, а в Руській, що знана і чувана є в усіх чотирьох кінцях землі!"

Прославляючи діяння князів руських і передовсім прийняття християнства, Іларіон наділяє їх "вищим розумом земних мудреців". Проблема розуму і віри у "Слові. . . " вирішується Іларіоном не з позиції ортодоксального християнства. Прийняття християнства, вірування в єдиного Бога є не тільки святе, а й розумне. Віра і розум у Іларіона не взаємовиключаються, а стають майже тотожними. Ці та інші ідеї філософсько-світоглядного

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12