Истоки философской культуры Руси

смертні, а коли нам хто зло вчинить, то ми хочем його пожерти і кров його пролити найскоріш. А господь наш, володіючи і животтям і смертю, согрішення наші, вищі од голови нашої, терпить (раз), і знову, і до (скону) живоття нашого. . . " [9, с. 456].

Чоловіколюбець-Бог не вимагає від людини таких надзусиль, як затворництво, строгий піст, монашество. Достатньо не забувати "трьох діл тих, бо не є важкі вони. . . " Такими добрими ділами Мономах називає покаяння, сльози і милостиню.

Володимир Мономах вчив поважати старших і менших — "старих шануй, як отця, а молодих — як братів", не прагнути до накопичення багатства та скарбів, оберігатися від клятвопорушення і неправди, гордині. "Річ мовлячи і лиху і добру, не клянітеся Богом, ні хрестітеся, бо немає ж (у сім) ніякої потреби. А якщо ви будете хреста цілувати братам чи (іншому) кому, то (робіть се), лише вивіривши серце своє. . . Паче всього — гордості не майте в серці і в умі. . . — се нам великий єсть гріх" [9, с. 457].

Особливо застерігав Мономах "берегтися лінощів, лжі, п'янства і блуду, бо в сьому душа погибає і тіло". Основою життя людини вважав працю, не принижував ні фізичну, ні розумову працю, не протиставляв їх, вважаючи першу необхідною умовою для другої

До етичних норм належать і вимоги Мономаха до справедливості князівського суду, в основі якого повинна лежати правда. Він засуджував смертну кару як форму покарання, стверджуючи, що кожна людина має право на той термін життя, який їй визначений Богом.

Климентій Смолятич (р. нар. невід. — бл. 1154) — один із видатних мислителів, письменник і церковний діяч, просвітник, філософ, київський митрополит. До нас дійшов лише один його твір "Післання, написане Климом митрополитом руським Хомі Пресвітеру, витлумачено Афанасієм монахом", який свідчить про високу філософську культуру автора, його глибокі знання Біблії і Євангелія. Він був знайомий з античною спадщиною, знав Гомера, Платона, Арістотеля, мав видатні здібності проповідника, оратора.

Про своє ставлення до філософії, зокрема античної, Климентій говорить у своїй полеміці з Хомою. Для Хоми антична філософія неприйнятна, Климентій же стверджує правомірність використання античної спадщини, не переходячи при цьому на позиції античної спадщини, а створюючи свою особисту позицію з новим типом мислення. У своїх роздумах він прагне осмислити проблеми віри, походження та суті знання, стверджує велич Бога. Смолятич піднімає проблему пізнання, зазначаючи, що в цьому процесі провідне місце належить розуму, з допомогою якого людина має усвідомити премудрість Бога і його сили, здатна пізнати істину.

Із соціальних проблем найбільш чітко виражена у "Післанні. . . " ідея цілковитої незалежності Русі. Все коло проблем, які порушує Смолятич у творі, має етичне спрямування і підпорядковане з'ясуванню основного питання — що є марнославство, славолюбство. У полеміці зі своїм опонентом пресвітером Хомою він відкидає його докір щодо марнославства, засуджуючи як марнославство, так і славолюбство, і стверджуючи мораль безумовного обов'язку любові до Бога і ближнього.

Кирило Туровський (між 1130 і 1134 — бл. 1182) — діяч культури, співець краси духовної. Його творчість припадає на другу половину XII ст. Туровський був оригінальним мислителем, філософом,

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12