История костюмов Полесья

з незначними кольоровими акцентами червоного та зеленого. Біла, з доморобного битого сукна, свита молодої скромно оздоблена лише по краю верхньої поли та на рукавах кольоровим вовняним шнуром. Зверху з-під свити виглядав вузенький вишитий стоячий комірець весільної сорочки, зав'язаний червоним шнурком, що мав оберігати молоду від зурочень. Знизу - ткана шерстяна спідниця - "літник" та фартух. На ногах - личаки, одягнені поверх онуч. Голова пов'язувалась весільною стрічкою, поверх якої вдягали барвінковий вінок з прикріпленими до нього позаду кольоровими стрічками. Вбрання молодого теж відповідало основній колористичній поліській гамі. Біла свита молодого була підперезана шкіряним паском, до якого чіплялися всі необхідні предмети - футляри для ножа, кременя і т. п. З-під свити виглядають сірі полотняні штани, заправлені в онучі, на які взуті постоли. На грудях кріпилась вінчальна квітка з трьох листочків барвінку. На голову молодий одягав сукняну шапку, обшиту кольоровим вовняним шнуром з китицями на рогах, - "щоб дівчата не чіплялись".
Буденний одяг, звичайно, відрізнявся від святкового. Свити, як чоловічі так і жіночі, шились з товстого темно-коричневого, сірого або білого сукна. Жінки прикрашають свої свити блакитною або чорною стрічкою. Важливою деталлю чоловічого та жіночого костюма є взуття. Взимку закутували ноги м'якою гладенькою травою (т. зв. "тирса", або "волася"), а зверху замотували тканиною. Личаки грубо плелись із вербової або липової кори, а постоли, робили просто із клаптиків старої шкіри і прив'язували до ноги

Домінуючим жіночим головним убором є платовий головний убір - намітка: голову поверх очіпка пов'язують довгим шматком простого мусліну або серпанкового полотна, пропускаючи його підборіддя і закриваючи шию; зав'язують позаду великими вузлами, а кінці спускають аж до середини литок. Дівчата виглядають значно скромніше - їх волосся просто заплетене і зав'язане вузькою червоною стрічкою. Чоловіки носять трикутні або чотирикутні шапки із сірого або блакитного сукна, оздоблені вишивкою з синьої або червоної вовни.
Західне, рівненсько - волинське Полісся. Північні райони Волинської та Рівненської областей межують з Білоруссю. За цілим рядом ознак їх культура виявляє спільність з традиційною культурою пінчуків Білорусі. Але самовизначеність населення цього району як українського дозволяє нам говорити саме про український тип строю, житла і т. п.
На Західному Поліссі жінки носили білу уставкову (поликову) полотняну сорочку із стійкою або виложистим коміром, прикрашену тканим або вишитим орнаментом червоного кольору з домінуванням геометричних мотивів. Техніки вишивок були найрізноманітнішими - заполоч, занизування, зволікання, зерновий вивід, мережка, насилування, гладь, хрестик, які здебільшого імітували техніки ткання. На Західному Поліссі до середини 19 ст. носили незшиті форми поясного одягу - запаски. Запаскою обгортали стан ззаду, а спереду припинали попередницею білого кольору. На Рівненщині у середині XIX ст. вбирали дві полотняні запаски ззаду і спереду. Запаски ткали у поперечні смуги. Пізнішим варіантом поясного вбрання на Західному Поліссі була полотняна спідниця з білого лляного полотна, оздобленого у долішній частині червоними перебірними смугами. На волинському Поліссі спідниці ткали у клітку або у смужки. На свята і в холодні дні одягали домоткані вовняні спідниці - так званий "літник" (у повздовжні смужки) "сукню" (в однотонні, смужки), "димку", "бурку" (у поперечні смуги). До вовняної спідниці припинали полотняну або вовняну запаску.
Верхнім плечовим одягом Західного Полісся були свити: "до
1 2 3 4 5 6 7

Похожие работы