История костюмов Полесья

вусів" - "латуха" і з прохідкою - "сермяга". Наприкінці XIX ст. з'явилися пальта з домотканого полотна - "бекеші". Зимовим верхнім одягом для зими були кожухи.
Як і в центральному Поліссі жіночим головним убором Західного Полісся були намітки, які вив'язувались поверх очіпка, під яким носили "кибалку"- твердий обручок з картону або гнучкої деревини. На ноги взували плетені личаки або чоботи.
Чоловіки носили полотняні штани з доморобної тканини у смужку або у дрібну клітинку. Чоловічі сорочки прикрашались червоним тканим або вишитим орнаментом на комірі, манишці та чохлах. Сорочку підперізували скрученим лляним, конопляним або вовняним мотузком. На голову вдягали солом'яний бриль, суконну або хутряну шапку.
Весільне вбрання рівненських поліщуків вирізняється локальним білим кольором, майже повною відсутністю кольорових прикрас і різноманітних доповнень, якими збагатився весільний одяг інших регіонів України вже в кінці XIX - на початку XX століття.
Весільну дівочу сорочку виготовляли з тонко пряденого білого, т. зв. "серпанкового", лляного полотна. Поверх сорочки вдягали серпанковий білий фартух. З лівого боку на груди кріпили вінчальну квітку з трьох пагінців барвінкового листя, перев'язаних білою ниткою або стрічечкою. Ноги обвивали онучами з вибіленого полотна та взували постоли, сплетені з дубового "полосся". Постоли кріпили на ногах шнурками з льону чи конопель -"волоками". Голову молодої прикрашали серпанковою наміткою із "запруткованими" краями, обгортаючи нею, як дівочою хусткою, голову, залишаючи відкритою потилицю. Поверх завиваної намітки одягали барвінковий вінок.
Таким самим скромним було і вбрання молодого. Весільна сорочка, що її дарувала молода, була з густо "кружільного" білого або сірого лляного полотна. Сорочку шили з вузьким стоячим комірцем та пазухою
Рукави призбирували при манжетах. Сорочку вдягали навипуск поверх вузьких штанів, шитих із сірого нечесаного льону, т. зв. "нечесі". Єдиним кольоровим доповненням був плетений широкий смугастий пояс - "крайка" - з великою кількістю помпончиків - "мохрів". З лівого боку на груди молодому, як і молодій, чіпляли вінчальну квітку. На ноги на полотняні онучі взували плетені постоли.
Весільне вбрання молодих волинського Полісся відзначається контрастним виділенням яскравих червоно-чорних кольорів тканин орнаментальних узорів на тлі вибіленого лляного полотна. Ткана весільна сорочка молодої з відкладним коміром та тканою накладною пазухою має повністю заткані червоно-чорними переборами широкі рукави, зібрані біля манжета. Поверх сорочки вдягали ткані спідницю і фартух. Шия прикрашена кількома низками намиста. На ногах - онучі з колишньої тканої сорочки та личаки. Своєрідним є головний убір молодої - біла ткана намітка з узорно-перебраними кінцями. Поверх намітки надягали весільний вінець у вигляді твердого високого обручика, розширеного догори, обшитого кольоровими стрічками, попередньо зібраними у складочки. Його вдягали з нахилом з нахилом на правий бік, а на кінці чіпляли пишні пучки різнобарвного пір'я, яке мало відвернути від молодої лихі сили.
Молодий поверх вузьких, з доморобного полотна штанів вдягав навипуск білу лляну весільну сорочку, що її дарувала йому молода. Вишивкою прикрашали відкладний комір та пазуху. Підперізували молодого тканим вовняним поясом. Солом'яний капелюх дружка прикрашала весільним віночком та складеною з кольорової, переважно червоної, стрічки квіткою. На ногах - онучі та личаки, які прив'язувались плетеними з конопель шнурками - "волоками". О. Косміна,кандидат історичних наук

1. Жіночий стрій з північної Чернігівщини: (· сорочка додільна, КН-989/Т-34;

1 2 3 4 5 6 7

Похожие работы