История развития города Радивилов

з 1809 року, а сповідальні відомості – з 1809 р. У місті було 4 православні каплиці. До церковного майна належали землі: садибні – 3 десятини 1436 сажнів, орні в 3 полях – 26 д. 706 с. , на хуторі – 5 д. , сінокісні – 18 д. 1999 с. , всього – 53 д. 1741 с. (приблизно 77 гектарів).

Горіли маєтки. . .

Чи багато можуть повідати документи про пожежі? Коли серед матеріалів Київського генерал-губернаторства ХІХ століття я шукав бодай скупі відомості про Радивилів, Козин, то раз у раз натрапляв на повідомлення про пожежі. Складалося враження, що саме вони великою мірою визначали уклад життя провінційних містечок, диктували настрої обивателів. І все ж за скупими описами, лише вряди-годи розбавленими різноманітними подробицями, постають в уяві Радивилів, Козин тих далеких уже часів, вимальовуються найзагальніші їх обриси, проступає, так би мовити, соціальна структура. Насамперед впадає у вічі, що пожежам змушені були аж надто багато уваги приділяти високі органи тогочасної державної машини. Здавалося б, цілком зрозуміло: нерідко вогонь, із яким іще не вміли як слід боротися, пожирав величезні матеріальні цінності. Але не тільки й не стільки це непокоїло владу

Трударі, доведені до крайніх злиднів, загнані в ярмо безправності, закипали праведним гнівом, що виливався у стихійний протест, нерідко доходило й до підпалів поміщицьких маєтків. Недаремно в донесенні начальника Радивилівського округу від 12 серпня 1849 року «стосовно політичних справ в Угорщині» на ім'я київського військового, подільського й волинського генерал-губернатора знаходимо відомості й не зовсім зрозумілого, як на перший погляд, характеру: «Сьогодні о першій годині пополудні в Бродах знову загорівся невеликий дім, що знаходився майже за містом, він згорів до основи, але людьми, які поспішили на допомогу, і дощем навколишні будинки були врятовані, вони не зайнялися». (Центральний державний історичний архів України у Києві, ф. 442, оп. 799, сп. 44, арк. 92). У цей час в Австрії, до якої належали Броди, ще сильними були відголоси буржуазно-демократичної революції 1848 – 1849 років, тривала буржуазна революція в Угорщині (залишки угорських національних сил продовжували опір до вересня). Прокотилися революції і по інших країнах Європи. Ці події набули помітного резонансу в Росії. Тому кожна пожежа в Радивилові чи то в Козині сприймається з певним підтекстом, не як звичайне стихійне лихо. Підстави для такого двозначного тлумачення дають нам самі хронікери. Наприклад, кременецький повітовий стряпчий досить докладно описав 8 серпня 1854 року пожежу, яка сталася в ніч з 4 на 5 число того місяця в «містечку Радзивилові, спадкоємців поміщика генерал-майора Казимира Турна, а в дожиттєвому володінні генеральші Гелени Турно». (Там же, оп. 1, сп. 11961, арк. 1– 6). Довідуємося, що спочатку зайнявся будинок міщанина І. Торченюка, а потім було «винищено серед містечка єврейських будинків кам'яних 5 на суму 11400 рублів, у тому числі один дім купця Данила Гартенштейна, котрий до виселення його звідси в місто Могилів був ним страхований від вогню у 8000 рублів; дерев'яних будинків – 24, крамниць кам'яних – 50, дерев'яних – 73 вартістю 7649 рублів, заодно в будинках і крамницях сих згоріло майна жителів на 32510 рублів, а всього пожежею завдано збитку на 51559 рублів сріблом. Загиблих при сьому випадку не