История развития современного украинского литературного языка на уроках родного языка

отже, слово — дзеркало ду­шевного стану людини.

Скажімо, первісна людина натрапила в спеку на стру­мочок і від радості вигукнула "ах!". Від цього вигуку утво­рилися похідні — ахати, ахання, ахало, і таким чином формувалася мова.

Започаткували цю теорію епікурейці Давньої Греції (IV—III ст. до н. е. ), які вважали, що виникнення мов зумовлене природною потребою людини виражати зву­ками свій душевний стан. Пізніше цю теорію підтримав Ж. -Ж. Руссо, який констатував, що "пристрасті зумови­ли перші звуки голосу" і що "мова перших людей була не мовою геометрів, як звичайно вважають, а мовою по­етів". У Росії вигукову теорію відстоював Д. М. Кудрявський (1867—1920).

Безумовно, не можна заперечувати значення емоцій і почуттів у розвитку мови, але прийняти вигукову гіпоте­зу походження мови важко, бо головну причину виник­нення мови вона вбачає в індивідуальному душевному стані людини. Виникнення мови, за цією теорією, є випадко­вим явищем (хоча зрозуміло, що жодна дитина не загово­рить, поки не опиниться серед мовців). Вигуки, які вира­жають почуття, в різних мовах вимовляються по-різному. Та й, зрештою, не слід зводити мову лише до експресивної функції, тоді як у неї є й інші, до того ж важливіші функції.

Гіпотеза соціального договору, її основоположником вважа­ють Діодора Сицилійського (90—21 pp. до н. е. ), який пи­сав: "Спочатку люди вели невлаштований спосіб життя, по­дібно до звірів, поодинці виходили на пасовища і живились смачною травою і плодами. Біда навчила їх захищатися від звірів, допомагати один одному

Вони почали поступово впізнавати один одного, їх звуки були ще неосмисленими і нечленороздільними, але поступово вони перейшли до слів і встановили символи для кожної речі, створили зрозуміле для них самих пояснення всього, що їх оточує".

Ця гіпотеза пов'язана зі згаданою вище полемікою що­до того, як речі дістали свої назви, тобто є розвитком учен­ня Демокріта й Аристотеля про умовність, довільність назв (назви за домовленістю).

Гіпотезу соціального договору можна заперечити хоч би таким фактом: щоб домовитися, необхідно було вже ма­ти мову.

Гіпотеза трудових вигуків. Виникла в другій половині XIX ст. Висунув її Людвіг Нуаре (1829—1889), підтриму­вав Карл Бюхер (1847—1930). За цією гіпотезою, інстинк­тивні вигуки супроводжували колективні трудові дії. Спо­чатку вони були мимовільними, поступово перетворилися на символи трудових процесів. Первісна мова була набо­ром дієслівних коренів.

Це, по суті, варіант вигукової теорії. Тільки тут вигуки виступають засобом ритмізації праці. Вони нічого не вира­жають, навіть емоцій. На думку О. О. Реформатського, ці ви­гуки не мають жодної мовної функції: ні комунікативної, ні номінативної, ні експресивної. Насправді таке розуміння мови є біологічним, бо інстинктивний вигук, хоч і пов'яза­ний із працею, — факт біологічний, а не соціальний.

Гіпотеза жестів, її відстоював російський учений Микола Якович Марр (1864—1934). За цією гіпотезою, спочатку ви­никла мова жестів, а потім на її основі звукова мова.

Про можливість виникнення звукової мови на основі жестів твердили представники й інших гіпотез. Прибіч­ник вигукової гіпотези німецький учений Вільгельм Вундт (1832—1920), зокрема, вважав, що із самого початку іс­нувало дві мови — мова жестів і мова звуків. За допомо­гою звуків виражали почуття, а за допомогою жестів — уявлення про предмети.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные