История развития современного украинского литературного языка на уроках родного языка

панівною нацією в багатомовній дер­жаві чи внаслідок фізичного винищення. Так, на початку II тисячоліття до н. е. вимерла шумерська мова (існувала на території сучасного Іраку); в І ст. до н. е. — вавилоно-ассирійська (аккадська) мова (розмовляло нею стародавнє населення Месопотамії та Ассирії); на початку XVIII ст. — прусська (говорили нею на південному сході Прибалтики, на Схід від Вісли) і полабська (західнослов'янська мова, яка була поширена на лівому березі Лаби (Ельби). Причиною зникнення всіх цих мов послужили зовнішні чинники — історичні події, пов'язані з підкоренням і асиміляцією но­сіїв цих мов іншими народами.

Бурхливий розвиток деяких мов у певний період та­кож пов'язаний із зовнішніми чинниками (звільнення від колоніальної залежності, розвиток економіки та культу­ри, політичне визнання на міжнародному рівні, контакти з високорозвинутими країнами тощо).

Зовнішні причини впливають на зміни окремих струк­турних елементів мови: появу нових слів, вимову звуків, виникнення нових граматичних форм та ін. Так, поява в українській мові таких слів, як ваучер, дилер, менеджер, маркетинг, букмекер тощо зумовлена виникненням но­вих явищ та предметів. Гаркава вимова звука [г] у фран­цузькій мові пояснюється тим, що при дворі Людовика VIII той, хто оголошував королівські накази, мав орфоепічну ваду: гаркавив [r]. Але оскільки всіх наділених владою вважали авторитетами, то й неправильна вимова "автори­тета" стала зразком. Так поширилось і закріпилось у фран­цузькій мові увулярне (язичкове) [r].

До зовнішніх причин відносять і контактування мов — один із найсильніших чинників зміни і розвитку мови. Контактування мов зумовлює запозичення лексики і фра­зеології, засвоєння іншомовної артикуляції, зміни в сло­вотворенні та граматичній будові

Однак не в усіх випадках мовних змін простежується пряма залежність від зовнішніх чинників. Так, жодними суспільними умовами чи якимись іншими зовнішніми чин­никами не можна пояснити втрату носових голосних ? і о, зредукованих ъ і ь чи появу чергування о, е з і в українсь­кій мові. Такі явища розвиваються всередині мови, зу­мовлені її внутрішніми потребами, інерцією її розвитку, тобто саморозвитком. Значить, внутрішньомовні причини закладені в самій мові, в її внутрішній системі, в її можливостях і тенденціях. Це — суперечності, що є в мові, бо­ротьба між якими спричиняє зміни. Всі такі суперечності зводяться до суперечностей між потребами спілкування і мовними можливостями.

Зовнішні і внутрішні причини взаємопов'язані, тому мовні зміни нерідко є наслідком взаємодії зовнішніх і внут­рішніх чинників. Так, наприклад, зовнішні причини зумовили появу в нашій мові слів, однак ці слова створені мовою за її законами і з її матеріалу. Зовнішній вигляд слова не залежить від зовнішніх чинників.

В історії розвитку конкретних мов відомі два проце­си — диференціація (поділ) та інтеграція (злиття) мов.

Диференціація — процес, за якого з однієї мови виникає дві або більше мов. Говорячи різними варіантами однієї мови, люди внаслідок поступового розходження цих варі­антів з часом стають важко розуміти одні одних, і ці варі­анти починають сприйматися як різні мови. Так, колись була одна слов'янська (праслов'янська) мова. У результа­ті її диференціації виникли всі сучасні слов'янські мови. Внаслідок диференціації з єдиної норвезької мови виник­ли сучасні норвезька та ісландська мови. У IX ст. частина норвежців переселилася до Ісландії. Оскільки з материко­вою мовою тісних

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные