История социальной педагогики и социальной работы

План

1. Поняття соціальної педагогіки та соціальної роботи.  

2. Принципи конвергенції соціальної педагогіки і соціальної роботи.  

3. Предмет, завдання, джерела. Принципи побудови курсу.  

Література.   


1. Поняття соціальної педагогіки та соціальної роботи 

 Під соціальною роботою розуміють цілеспрямовану діяльність людей і організацій, спрямовану на надання допомоги різним категоріям тих, що потребують. Вона відома з часу заснування перших рабовласницьких держав (Ш тис. років до н. е. ), однак ще у первісному суспільстві соціальна природа, закладена нашим предкам, проявлялась у співчутті, допомозі нужденним. Завдяки здатності до взаємної підтримки людина ідентифікувалась не тільки як розумна істота, але і як моральна, здатна на індивідуальний вчинок.

 Історично склались дві основні системи соціальної допомоги: «відкрита» і «закрита». Відкрита система - це нерегламентована, хаотична допомога нужденним, в основі якої лежить особисте співчуття і бажання (наприклад, милостиня)

Закрита система - це спеціалізовані благодійницькі заклади, діяльність і зміст роботи яких регламентується законом.

 Соціальна робота не обмежується лише досягненням практичних цілей, але й має загальноцивілізаційне значення, а саме: підтримка і забезпечення соціального миру і рівноваги в суспільстві, попередження соціальних конфліктів, нейтралізація дестабілізуючих факторів.

 Перші підходи до теоретичних аспектів соціальної роботи були розроблені Мері Річмонд (США) у книгах “Дружній візит до бідняків: керівництво для працюючих в благодійницьких організаціях» (1899), де вперше були викладені науково обґрунтовані методи соціальної роботи, а також «Соціальний діагноз» (1917), де парадигма «вивчення, діагноз, лікування» обґрунтовується як основна у соціальній роботі. На думку М. Річмонд, хороший соціальний працівник займається не тим, що витягує людей з бідності; він думає, що б зробити для звільнення від бідності.

 До основних видів соціальної допомоги відносять:

 1) постійну опіку (у ставленні до повністю непрацездатних або невиліковно хворих людей);

 2) термінову опіку (переважно у ставленні до дітей сиріт, які, будучи хворими або каліками, здатні у майбутньому стати працездатними;

 3) тимчасова опіка (у ставленні до тих вразливих категорій, які через збіг обставин виявились за „межею діяльного життя”, - безробітні, переселенці, біженці і т. д. );

 4) трудова допомога (сприяння в отриманні професій, підвищенні кваліфікації);

 5) соціально-психологічна реабілітація і адаптація (допомога в подоланні життєвих проблем і труднощів, стресів і т. д. );

 6) соціокультурна анімація (організація дозвілля).

 Соціальна робота передбачає також практичну організацію соціального виховання, яке є предметом вивчення соціальної педагогіки.

 Як відомо, в другій половині XIX ст. “вчитель німецьких учителів” Адольф Дістервег ввів у науковий обіг термін “соціальна педагогіка” для визначення педагогічної діяльності із знедоленими і безпритульними дітьми з метою профілактики правопорушень неповнолітніх. Традиційно вважається, що започаткував названу науку П. Наторп, який вважав, що вона являє собою галузь знань про виховання людини протягом всього життєвого шляху. Соціальна педагогіка – це наукова дисципліна, що розкриває соціальну функцію загальної педагогіки і досліджує виховний процес у всіх вікових групах. ЇЇ предмет – закономірності впливу соціального середовища на

1 2 3 4