История украинской философии, ее предмет, метод, значение

національної ідеї. Поряд із історією філософської культури, історією філософської теорії історія філософії національної ідеї певним чином завершує процес становлення української національної культури та філософії як духовної квінтесенції її.

У межах романтичного типу культури протягом XIX ст. значною мірою розвивається і професійно-філософське знання, найбільш яскраво репрезентоване в філософії П.Юркевича. Але особливості розвитку філософії України у розглядуваний період визначає здебільшого не професійна філософія. Вони, передусім, зумовлюються зв'язком філософії із художньою літературою. Така особливість пояснюється знов-таки переважанням романтичного стилю мислення, згідно з яким саме мова, а за нею й словесна творчість, письменство розглядаються як головна етнодиференціююча ознака, що бере на себе системно-організуючу функцію в культурі загалом. Істотні результати цього періоду здобуваються також на ґрунті взаємодії філософії з наукою, політичною та релігійною думкою.

Щодо центрів, які були осередками філософської активності, то вони, за-початковуючись на початку XIX ст. на сході України, у Харкові, переміщуються на захід до Києва та Львова.

Звичайно, три типи культури – греко-слов'янський (християнський), ба-роко та романтизм – не вичерпують розмаїття філософського життя у розглядуваний період. На першому етапі з панівною культурою взаємодіють філософські ідеї, що тяжіють до прадавніх, східнослов'янських міфологічних уявлень, а в XIV – XV ст. і передренесансні ідеї (ісихазм). Другий період позначений взаємодією ренесансних, реформаційних ідей, а також ідей раннього просвітництва. Зрештою, у третій період визначальною є взаємодія романтичної та просвітницької філософії. Такий діалогізм властивий історії культури взагалі. Тим більш типовий він для України, історичний розвиток якої відбувався на перехресті різних культурних світів й за умов, коли вона на одному відтинкові часу змушена була розв'язувати завдання, що визначали зміст кількох періодів «нормального» розвитку культури.
 І все ж викладене не виключає доцільність визначення трьох названих типів культури як системоутворюючих, що зумовили своєрідність відповідних періодів історії філософії України.

 

1 2 3 4