История украинской литературы - к.р.

їх афористичність. Не одна крилата фраза пішла мандрувати по світу з його писань:

-      ні про що не турбуватись – значить не жити, а бути мертвим;

-      любов виникає з любові, коли я хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю;

-      не все те отрута, що неприємне на смак;

-      з усіх втрат – втрата часу – найгірша;

-      один – у багатстві бідний, а інший у бідності багатий.

Григорій Сковорода змінив основи багатьох наук в Україні. Його просвітницька діяльність сприяла відкриттю першого (в Харкові) на Україні університету. У своїх творах, які наче підсумували найвищі здобутки давньої української літератури, Сковорода оспівував красу природи України, її працьовитих людей, їх прагнення до волі і щастя, висміяв панівну верхівку за її паразитизм і знущання з народу, проголосив людину та її волю – найвищою цінністю. Сковорода розвинув ідею гуманізму, вніс  в нашу літературу нові теми й образи. Його сатира підготувала ґрунт для появи політичної сатири Шевченка. Сковорода – перший з українських письменників по-новому поставився до народної творчості, розірвавши ланцюг заборон, який сковував митців. Народна мудрість стала основою в трактуванні письменником-філософом багатьох процесів суспільного життя.

“Спадщина Сковороди – справедливо зауважив літературознавець Іван Піль щук, - є свідченням тієї істини, що в тяжкі часи історичних роздоріж український народ носив в собі невгасиму жагу волелюбства, яка вселилася в поезії і роздумах великих мислителів. Спадщина Сковороди є добрим надбанням української національної і світової культури”.

Пророче передбачаючи майбуття, а в ньому долю свого народу, великий письменник і філософ – писав: “Ми створимо світ кращий. В майбутній Україні бачу все нове: нових людей, нове творіння і нову славу”. Можливо, ми українці ХХІ століття, є тими людьми, які творять нашу нову славу, нашої оновленої землі, на цій землі завжди житиме в серцях вдячних правнуків легендарний любомудр, наша гордість і слава – Григорій Сковорода.


Список літератури

  1. Андрущенко В. Л. , Федосов В. М. Запорозька Січ як український феномен. — К. , 1995.
  2. Багалій Д. Нарис історії України. — К. , 1994.
  3. Баран В. Україна після Сталіна: нарис історії 1953—1985 pp. — Львів, 1992.
  4. Баран В. Україна 1950—1960 pp. : еволюція тоталітарної системи. — К. , 1996.
  5. Баран В. , Козак Д. , Терпиловський Р. Походження слов'ян. — К. , 1991.
  6. Білас І. Репресивно-каральна система в Україні. 1917—1953. — К. , 1994. — Кн. 1—2.
  7. Бойко О. Україна 1991—1995: тіні минулого чи контури майбутнього? (Нариси з новітньої історії)
    — К. , 1996.
  8. Бойко О. Історія України у XX столітті (20—90-ті роки). — Ніжин, 1994.
  9. Бойко О. Історія України (запитання і відповіді). — К. , 1997.
  10. Борисенко В. Курс української історії. — К. , 1997.
  11. Брайчевський М. Вступ до історичної науки. — К. , 1995.
  12. Братко-Кутинський О. Феномен України. — К. , 1996.
  13. Верига В. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок XX ст. ). — Львів, 1996.
  14. Верстюк В. Махновщина. — К. , 1992.
  15. Верстюк В. Ф. , Дзюба О. М. , Репринцев В. Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. — К. , 1995.
  16. Винокур О. , Трубчанінов С. Давня і середньовічна історія України, — К. , 1996.
  17. Голобуцький В. Запорозьке козацтво. — К. , 1994.

 

1 2 3