Историзм поэзии Лины Костенко

твір- історичний роман у віршах „Берестечко” піднімає ті ж проблеми. Художній образ Берестечка у Ліни Костенко – це поразка, біль, але це і героїзм народу та його армії, це – застереження, наука, до якої потрібно прислухатися.

Берестечко для гетьмана Богдана – це поразка, біль, ганьба і розпач, а для народу – героїзм, саможертовність („Я розминаюсь зі своїм народом”). Авторка веде героя дорогами України, бо „часом гетьману потрібно пройтися пішки по своїй землі”, почути, що про нього говорять.

Автор робить висновок про те, що до поразки під Берестечком призвели і відсутність реальної влади, яка була б зосереджена в одних руках, а також і боротьба за владу, що завжди приводила до розколу. Отже, берестечко – це застереження українцям, які „гризуться за корону”.

Після болісних роздумів гетьман зрозумів, що Берестечко для нього стало не тільки поразкою:

Поразка – це наука.

Ніяка перемога так не вчить.

 

Життя людського строки стислі –

Немає часу на поразку.

 

Отже авторка доводить необхідність перемоги над поразкою.

Але чи тільки поразку під Берестечком мала на увазі Ліна Костенко, коли писала:

Скликаю вас, над цим не владен ворог.

Почуйте слово з-під мого пера.

Простіть мені, що знову б’ю на сполох,

На благовіст ще, люди, не пора.

 

Адже це звертання до сучасників. Отже „Берестечко” – це роман-сполох, роман-дзвін, що скликає до боротьби за остаточну перемогу. Над ким?

"Маруся Чурай". Роман, народжений із пісні

 Вписаний у контекст історичних подій, він близький і на­шому сьогоденню.

Про що цей твір? Про легедарну Чураївну? Про криваві часи Хмельниччи­ни? Про зраду? Про славне і безславне минуле нашого народу? Так, про все зо­крема в нерозривній цілісності. Дехто із критиків акцентував на сучасному звучанні роману. Од­нак це зовсім не заперечує його глибокої історичної достовірності. Навпаки — та­ке суголосся часів і проблем виносить роман на рівень вічних тем: протиборства високого і низького, відчуженості генія і суспільства, нерівності душ. Самого лише сюжету пісні замало, щоб написати такий повноцінний, оригінальний, історично аргументований, наповнений етнографічним різнобарв'ям твір. Треба ще, досконало володіючи версифікацією, глибоко вивчити істори­чний, мовно-стильовий, народознавчий матеріал. Трагічна оповідь про кохання ді­вчини з легенди - Марусі Чурай, що з її піснями, сповненими духу вольності, сі­чове козацтво вирушало в походи, - покладена яскравими мазками на полотні іс­торичних реалій України XVII століття. Хоча головна героїня твору не є історич­ною постаттю, у романі присутні історичні особи, зокрема гетьман Богдан Хмель­ницький та Іван Іскра, сюжетною канвою роману є реальна епоха Хмельниччини.

"Маруся Чурай" за жанром - історичний роман у віршах. В українській літературі роман Ліни Костенко "Маруся Чурай" займає найвищий щабель цього рідкісного жанру.

Твір побудований на антитезі — протиставленні високого й низького, призем­леного й духовного. Вибір життєвих пріоритетів ділить персонажів твору на два світи, які перебувають у жорсткому конфлікті. І всі події життя героїв визнача­ються їх приналежністю до котрогось із цих світів.

Протиборство двох таборів не лише соціальне. Воно має ширше підґрунтя.   Ще одна прі­рва, що пролягла між ними, - це відмінність їхніх духовних світів. Саме цей кон­флікт у

1 2 3 4 5 6