Историзм поэзии Лины Костенко

числа) - це шлях очищення, звільнення від земного, тлінного, шлях до воскресіння духа. Таке міркування підтверджує назва останнього розділу роману - "Весна, і смерть, і світле воскресіння". Зрештою, інші розділи, саме ті, центральним персонажем яких є Маруся, своїми назвами знаменують етапи її шляху, їх послідовність навертає на думку про весняну щорічну християнську традицію: сповідь, проща і свято воскресіння. Сповідь самій собі поволі виводить дівчину із заціпеніння, омертвіння. Реанімуючи спогади, реанімуючи живий біль, Маруся внутрішнім зором охоплює усе своє життя, вона намагається гранично чесно (як на сповіді) поглянути на події, на людей, від яких зазнала і радощів, і горя. Маруся сповідається і за Гриця, якому доля не подарувала моменту очищення. Проживаючи в думці ключові миті свого життя, вона намагається відпустити минуле. Переосмислення подій, намагання зрозуміти психологію зрадливого коханого дарує Марусі здатність всепрощення. Момент усвідомленого прощення мусив передувати самій прощі. А проща стала для Чураївни головним етапом оживлення душі. Долаючи шлях від Полтави до Києва, минаючи Лубни — столицю кривавого Яреми Вишневецького, Маруся побачила страшну картину страждання свого народу, спостошену землю, напівживих від голоду людей, але водночас відчула тепло й доброту зовсім незнайомої, а виявилося, рідної душі - і вже особиста трагедія не затуманює погляд. Оживши серцем, зона вже може співати. Єдиний раз упродовж цілого роману "слова самі на голос навернулись" - Маруся відгукнулася пронизливою піснею на біль сплюндрованої Вишневецьким землі.

Отже, історична тематика у творчості Ліни Костенко визначається поєднанням категорій „історична пам’ять” та „батьківщина”. І зовсім не випадково декілька поетичних збірок починається поезією „І засміялась провесінь: - Пора!..”. Саме вона фіксує одну з миттєвостей у житті поетеси, коли вона відчула причетність до історії свого народу, відчула себе, своє життя і творчість частинкою історії.

І засміялась провесінь: - Пора! –

За Чорним Шляхом, за Великим Лугом –

Дивлюсь: мій прадід, і пра-пра, пра-пра –

Усі ідуть за часом, як за плугом.

  „За часом, як за плугом” лірична героїня бачить довгий ряд своїх пращурів. Тепер у цей ряд стає і вона. Їй теж іти за часом, як за плугом.

Список використаної літератури

 1. Бакула Б. Історія і поезія// Дивослово. – 2000. - №3. – С. 48-52.

2. Брюховецький В. С. Ліна Костенко. Нарис творчості. – К.: Дніпро, 1990. – 160 с.

3. Клочек Г. Історичний роман у віршах Ліни Костенко „Маруся Чурай”. – Кіровоград, 1999. – 63 с.

 4. Ковалевський О. Ліна Костенко: нарис творчо-світоглядної біографії. – Х.: Прапор, 2004. – 192 с.

5. Слоньовська О. „Найтяжча кара звалася життям...”// Дивослово. – 1996. -№1. – С.22-28.

 

1 2 3 4 5 6