Иоганн Генрих Песталоцци

дітей в умовах мануфактурного виробництва, що характерна, низькою продуктивністю праці, досягти рентабельності було неможливо. Комбіновані функції: управителя, фермера, мануфактурника, продавця, купця, шкільного учителя, вихователя — виявились не під силу Песталоцці, переважали  реформатора. Все це разом з тим фактом, що діти в його закладі були, як правило, покидьками суспільства, і їх батьки, та й люди взагалі, ніскільки не цінили підприємництво і педагогічні спроби

Песталоцці, а швидше ставились до нього і його справи вороже, привело до краху, особистого банкрутства Песталоцці. У 1780 р. «Установа для бідних» у Нейгофі припинила своє існування.

Матеріальні збитки, неможливість погашення позики, крах життєвих планів змусили Песталоцці взятися за перо. З 1781 по 1787 pp. виходить чотири частини твору «Лінгард і Гертруда». Успіх книги не тільки повернув Песталоцці в коло його друзів, але й значно розширив його духовні зв'язки. Він знайомиться з Гете, Віландом, Гердером, Клопштоком, Фіхте. Слава Песталоцці як письменника-демократа стала поширюватись і за межами Швейцарії. 26 серпня 1792 р. він в числі 18 видатних іноземців (Вашінгтон, Костюшко, Шіллер, Клопшток, Радіщев та ін. ) був удостоєний Законодавчими Зборами революційної Франції почесного звання французького громадянина.

У 1798 р. в Швейцарії стався буржуазний переворот. Біля влади опинилися ті люди, з якими у Песталоцці була не лише спільність політичних поглядів, але й старі політичні зв'язки

На пропозицію уряду він відкриває в м. Станц «Притулок для сиріт». Суспільна потреба в такому закладі (громадянська війна і переворот) і достатнє матеріальне забезпечення коштом держави — все це відкрило для Песталоцці певні перспективи. Правда, заклад був розташований в недобудованому і непристосованому приміщенні монастиря; відсутні були учителі і навчальні посібники. Вихованці прибували в притулок вкрай занедбаними фізично і морально, і вороже ста­вились до Песталоцці, як до посланця революційного уряду, до іновірця (він був протестантом, а жителі Станца — католиками). Багато хто з вихованців приходив у притулок з відвертим наміром відчиститися, одягнутися, відгодуватися, а потім втекти. Тим не менше, Песталоцці вдалось в короткі строки згуртувати своїх вихованців в одну велику сім'ю, в якій він виконував роль турботливого батька.

Що ж нового в педагогічному відношенні дав для Песталоцці цей другий досвід його життя?

Відправною в цьому досвіді стала відмова Песталоцці вів ставки на продуктивну працю дітей. Тут він відходить від розуміння праці як джерела самооплати, а веде мову про педагогічне значення дитячої праці. «Я розглядав працелюбність, — пише він, більше з точки зору фізичної підготовки до праці і здатності заробляти, ніж з точки зору отримання від неї прибутку».

Розумова занедбаність вихованців привела Песталоцці по пошуків нових методів навчання, простих у використанні доступних навіть простій жінці. Саме тут, у Станці, в Пестал зароджується ідея елементарної освіти. У 1799 р. заклад через нові політичні умови було закрито. Свій досвід Песталоцці описав у «Листах до друга про перебування в Станціє.

Восени 1800 р. Песталоцці відновив педагогічну діяльність в Бургдорфі, створивши Бургдорфський інститут — середню школу з Інтернатом, яка служила базою для підготовки вчителів. Починається плідний період в його педагогічній кар'єрі: розробляються теорія елементарної освіти, теорія розвиваючого навчання, психологічні основи навчання,

1 2 3

Похожие работы