Иоганн Вольфганг Гете - немецкий поэт

Йоганн Вольфганг Гете

(1749—1832)

Гете — найвизначніший німецький поет, прозаїк, драматург, майстер художньої, виразної мови; філософ, натураліст і держав­ний діяч. Його життя і діяльність нерозривно пов'язані з великим катаклізмом, котрий перетворив — під гуркіт війн і революцій — Європу феодальну, дворянсько-монархічну на Європу буржуаз­но-капіталістичну. Гете володів кількома іноземними мовами (французькою, італійською, англійською), вивчав художню літе­ратуру, історію, природничі науки, займався музикою та малю­ванням. Народився 28 серпня 1749 року у Франкфурті-на-Майні, «вільному» імперському місті, котре за часів дитинства й ранньої юності Гете залишалось наполовину середньовічним містом. Йоганн Вольфганг — син заможного імперського радника Йоганна Каспара Гете, котрий не міг похвалитися родовитістю, і Катаріни Єлизавети, уродженої Текстор.

В автобіографічній книзі «Поезія і правда» (1814) поет писав про своє народження: «Двадцять восьмого серпня 1749 року, опівдні, з дванадцятим ударом дзвону, я з'явився на світ у Франк­фурті-на-Майні. Розташування сузір'їв сприяло мені. . . » Поет був переконаний, що розташування планет впливає на долю, і у Всес­віті кожному випадає особливе місце, тому що людина — суттєва частка космосу. Гете вірив у свою зірку і з усіх сил сприяв щасли­вому призначенню. Його заповнене різноманітними заняттями й пошуками життя було суворо підпорядковане внутрішній дис­ципліні. Він вибудовував свою біографію за ретельно обміркова­ним і тільки йому відомим планом.

Гете — у найкращих своїх творах —- це найдовершеніший зразок мислення в образах. Поезія Гете внутрішньо пронизана філософією, і не тільки там, де поет прямо переповідає про висо­кі істини, але й там, де він розповідає, наприклад, про якесь ін­тимне переживання,— він є найглибшим філософом. Дослідники підрахували, що Гете написав понад 1600 віршів

Його твори народжувалися як відгук на безпосередні життєві враження і пе­реживання. Він віддавався цілком, почуттям, пристрасть веліла йому висловити її в поетичних рядках. Разом з тим Гете завжди надзвичайно скромний і коректний у передачі ліричних пережи­вань. Вірш «Побачення і розлука» (1771) присвячений Фрідеріці Бріон. Попри схвильованість і надлишок почуттів, ліричний герой є шляхетно-цнотливим. Зустріч закоханих відбувається тільки в мріях і спогадах.

Початок творчого шляху Гете пов'язаний з літературним ру­хом, представники якого виступали під девізом «Буря і натиск!» Ці поети і драматурги іменували себе «штюрмерами» — від ні­мецької назви «Sturm und Drang».

Вірш «Прометей» — це темпераментний монолог заступника людей Прометея, який кидає тиранові Зевсу виклик, стверджую­чи, що верховний небожитель — лише породження людських за­бобонів і страхів.

Волелюбні бунтарські настрої молодого Гете проявилися та­кож у його драмі (1773), матеріалом для якої послугував життє­пис Готфріда фон Берліхінгена, написаний ним у 1557 році, але надрукований в 1731 році. Гец (скор. від Готфрід) — реальна історична особа. Наслідуючи Шекспіра, Гете ігнорує три єдності у класицизмі, у драмі 56 швидко змінюваних епізодів, безліч пер­сонажів. «Гец фон Берліхінген» написаний прозою, герої розмов­ляють простою, часом навіть грубуватою народною мовою.

Роман «Страждання юного Вертера» (1774), написаний у Веймарі, де Гете за наполегливою вимогою батька стажувався в імперському суді, зробив автора уславленим не тільки у всій Німеччині, але й у всій Європі. Гете обрав для «Вертера» епіс­толярну форму. Листи — це своєрідна сповідь героя.

1 2 3 4 5 6 7