Иоганн Вольфганг Гете - немецкий поэт

Події ро­ману відбуваються з травня 1771 року по грудень 1772 року. Отже, час дії і час написання роману надзвичайно близькі. Епіс­толярний роман — улюблений жанр епохи сентименталізму. Гете цілком в дусі сентиментальних творів прославляє любов, глибокі щирі почуття, на які здатна людина незалежно від сво­єї станової приналежності. Гете одним з перших виголосив світові свої ідеї: гідність людини не в її предках, не в майново­му стані, а в ній самій — в її особистості, в її таланті, інтелек­ті й вчинках.

На схилі років Гете розповів у «Поезії і правді» про те, що він написав «Страждання юного Вертера», щоб звільнитися від дум­ки про самогубство, яка переслідувала його. Однак вчинок Вер­тера виявився настільки заразливим, що після видання перекла­дів роману у Франції (1774), в Англії (1776), Голландії (1781), Італії (1781), Швеції (1783) і Росії (1788) Європою прокотилася хвиля самогубств юнаків, котрі готові були ціною життя довести істинність своєї пристрасті. Роман «Страждання юного Вертера» залишився у світовій літературі як неперевершений твір про тра­гічну нерозділену любов.

У 1775 році Гете прийняв запрошення саксен-веймарського герцога Карла-Августа і переїхав до Веймара. Він став першим міністром герцога, одержав титул таємного радника. Дослідник творчості Гете Н. Н. Вільмонт так пояснив мотиви цього вчинку: «Від'їжджаючи до Веймара, Гете плекав надію домогтися ради­кального поліпшення суспільних відносин хоча б на невеликому клаптику німецької землі, у володіннях Карла-Августа, для того, щоб цей клаптик землі послугував зразком для всієї країни, і про­ведені там реформи стали б прологом загальнонаціональної пе­ребудови німецького життя». Гете незабаром переконався, що це було утопією, бо герцог, зрозуміло, забув про свої благі наміри

Гете поступово обмежує, свою державну службу, залиша­ючи за собою лише театр і навчальні заклади.

Утомлений та розчарований, Гете в 1786 році їде з Веймара і два роки проводить в Італії. Він жадібно всотує враження від навколишнього життя, тонко поціновує витвори мистецтва. Просто­ту й спокійну велич античної культури він називає головним ху­дожнім принципом, вивчає античне й ренесансне мистецтво, пробує себе в живописові. Відмовившись від бунтарства ранніх років, він вбачає мету своєї творчості в мирній пропаганді про­світницьких ідей. У його трагедії «Іфігенія в Тавриді» (1779—1786), написаній на сюжет давньогрецького міфу, нова героїня виступає справжнім борцем проти варварства й жор­стокості, діючи силою переконання. Але потім Гете повертаєть­ся до Веймара і залишає його тільки заради недовгих поїздок до Карлсбада, Марієнбада та до інших місць, де він поправляв здоров'я. Усе життя Гете тепер протікає у Веймарі, де до нього приходить світове визнання, розкривається його універсальний талант поета й прозаїка, драматурга й літературного критика, театрального постановника, актора, художника, археолога й на­тураліста.

Гете зазвичай подовгу працював над більшістю своїх творів. Приміром, задум драми «Егмонт» виник ще у 70-х роках XVIII століття. Однак поет закінчив її в Італії в 1787 році, а в наступ­ному — надрукував. У трагедії відбилося юнацьке захоплення Гете Шекспіром. Німецький драматург, як і Шекспір, звертається до історичної епохи, вкрай напруженої, коли в тугий вузол проти­річ сплелися політичні й релігійні конфлікти. Прагнучи відтвори­ти події правдиво, Гете обирає прозаїчну форму, що для того часу було новаторством, адже драми писалися віршами.

1 2 3 4 5 6 7