Иоганн Вольфганг Гете - немецкий поэт

«Західно-східний диван» (1819). Диваном у східних країнах називали добірки віршів, роз­ташованих у визначеному порядку. Падіння Наполеона, захо­плення чарівною і поетично обдарованою Маріанною фон Віллє-мер, відкриття лірики Хафіза, який жив у Ширазі в XI столітті,— усе це, поетично переосмислене, склало зміст «Західно-східного дивана». Усі вірші «Дивана» пронизує думка про нетлінність поетичного слова, виреченого Хафізом та іншими видатними східними поетами. Вони славили любов і життя і тому заслужили безсмертя. У віршах Гете пролунала важлива думка про єдність людської цивілізації, про зв'язки різних часів і країн, про взаємозбагачення культур.

Протягом усього творчого шляху Гете працював над трагедією «Фауст». Сміливість цього задуму полягала у тому, що предме­том «Фауста» служив не один якийсь життєвий конфлікт, а по­слідовний ланцюг глибоких конфліктів упродовж єдиного життєвого. Такий план трагедії, котрий суперечив всім прийня­тим правилам драматичного мистецтва, дозволив Гете долучити до «Фауста» всю свою життєву мудрість і більшу частину істо­ричного досвіду свого часу. У 1773— 1775 роках він створив пер­ший варіант «Фауста», що містив основні сюжетні моменти. Цей так званий «Пра-Фауст» у рукописах Гете не зберігся, але був виявлений у 1887 році у записі однієї з шанувальниць великого поета. У 1790 році був опублікований «Фауст. Фрагмент». Осо­бливо інтенсивно робота тривала з 1797 по 1801 рік. Були на­писані «Присвята», обидва «Прологи», сцени «Кабінет Фауста» і «Вальпургієва ніч». Перша частина була закінчена в 1806 році, а вийшла у світ у 1808 році.

Задум другої частини з'явився у 1797—1801 роках, але до на­писання її Гете звернувся лише через чверть століття за наполе­гливим проханням його секретаря Йоганна Петера Екермана. Гете завершив роботу над «Фаустом» у 1831 році

Повністю тра­гедія була видана в 1832 році у першому томі «Посмертного ви­дання творів» Гете.

Творчість Гете — одне з найвизначніших явищ світової літе­ратури, що входить у скарбницю художніх та літературних ціннос­тей людства.  

«Фауст»

Створюючи «Фауста», Гете скористався сюжетом німецької народної легенди про доктора Фауста. Лікар і алхімік Йоганн (у Гете — Генріх) Фауст дійсно жив у першій половині XVI сто­ліття. Легенда говорить про нього як про видатного мага й чарів­ника, якому були підвладні потойбічні сили, за що його очікувала в пеклі розплата. За переказом, його задушив диявол, що стало­ся близько 1540 року. У 1587 році у Франкфурті-на-Майні книгодрукар Йоганн Шпис видав книгу, на титулі якої значилося: «Іс­торія про доктора Йоганна Фауста, прославленого чарівника і чорнокнижника. Про те, як він на договірний термін продався дияволу, які дивовижні пригоди він за цей час побачив, сам роз­починав і випробовував, поки не посіла його, нарешті, кара. Складено на основі його власних, ним залишених творів. Зібрано і підготовлено до друку для щиросердого повчання усім недові­рливим, самовпевненим людям. Хай буде їм це страшним при­кладом, що відвертає повчанням. . . ». Народна легенда була пере­видана в 1589 році, а в 1593 році оповідь було доповнено життєписом Вагнера — учня Фауста. Вагнера ми бачимо без­путним волоцюгою, який опанував таємниці магії, а після смерті Фауста успадкував його багатство.

Німецька народна легенда перекладалася і видавалася в Ан­глії, Голландії і Франції. Англійський драматург Христофор Марло (1564— 1593) використав сюжет для

1 2 3 4 5 6 7