Издательская деятельность первых университетов Украины

Проте появу “Киевлянина” співчутливо зустріла столична преса, позитивно про нього ві­дізвався, зокрема, В.Г.Бєлінський. Однак дру­кування альманаху завдало друкарні значної ма­теріальної шкоди, яку було віднесено на рахунок Максимовича. У 1841 р. вийшла друга і потім тільки в 1850 р. третя і остання книжка “Киевлянина”. Після розгрому Кирило-Мефодіївського то­вариства в умовах жорстокої реакції 1848—1855 pp. продовжувати видання було фактично неможливо. Саме в цей час в 1849р. М.Максимович у приватній друкарні Феофіла Гліксберга видав свій “Сборник украинских песен”.

Проте думка про видання журналу не покидала Максимовича. У 1857 р. він мав намір перетворити альманах “Киевлянин” в журнал, який виходив би шість разів на рік. З цього приводу він спеціально їздив у Київ, але не знайшов тут ні підтримки, ні співчуття. У 1859 і 1864 pp. замість “Киевлянина” він випустив дві книжки журналу “Украинец”, усі статті в якому належали самому Максимовичу; отже “Укра­инец” не тільки не був журналом, але, по суті, не мав і характеру альманаху.

Крім університетської друкарні, гражданської друкарні Києво-Печерської лаври і губернського прав­ління, у 40—50-х роках XIX ст. в Києві було дві при­ватних друкарні — Ф.Гліксберга і І.альнера.

У 1848 р. Вальнер випустив альбом “Достойнейших видов и памятников Киева”, в якому вмістив малюнки з мозаїчних зображень Софійського собору без дозволу духовної цензури. У середині 50-х років
Вальнер відійшов від видавничої діяльності і продав свою друкарню та літографію братам Давиденкам. Один з них в 60-х роках також відійшов віл справ, а другий взяв собі в компаньйони С. Кульженка. З 1867 р. Кульженко називає себе вже власником друкарні, яка була найкращою друкарнею на Україні в кінці XI і на початку XX ст.

Література

  1. Виникнення друкарства на Україні. Першодрукар Іван Федоров. (вид. при Львів. Ун-ті, 1983р.)
  2. Українська книга. Розвиток видавництва на Україні. (Київ, 1993р.)
1 2 3 4 5 6 7 8

Похожие работы