Жанровое своеобразие философских повестей Вольтера в контексте французской литературы эпохи Просвещения

творчість Вольтера, аналізувати ії, виявити основні напрямки в його працях.

Завдання роботи: виявити філософські погляди автора в процессі дослідження його творчості, зв’язати їх з основною літературною концепцією того часу.

Предмет дослідження: філософські повісті Вольтера

Об’єкт дослідження: жанрова своєрідність філософських повістей Вольтера в контексті французької літератури епохи Просвітництва.

Актуальність роботи: зверненість до дійсності життя, до ії гострих суспільних та духовних конфліктам пронизає усю творчість Вольтера. При всій своїй актуальності вона глибоко проникає в сутність загальнолюдських проблем, що стоять далеко за межами тієї епохи, коли жив та творив письменник.

Практичне значення результатів: інформацію можна використати для лекцій по Вольтеру, для написання рефератів, доповідей та ін.

Робота складається з плану, вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.

 

РОЗДІЛ 1. XVIII СТОЛІТТЯ – ДОБА ПРОСВІТНИЦТВА 

1. 1     СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОЇ ДУХОВНОЇ КУЛЬТУРИ ДОБИ ПРОСВІТНИЦТВА 

Просвітництво - прогресивна ідейна течія епохи становлення капіталізму, пов'язана з боротьбою проти феодальних порядків. Вона мала такий величезний вплив на всі сфери духовного життя суспільства, що й саму епоху називають епохою Просвітництва.

Хронологічно - це приблизно друга половина XVII-XVIII ст. Період характеризується подальшим зростанням і зміцненням національних держав Європи, докорінними економічними зрушеннями, бурхливим розвитком промисловості та напруженими соціальними конфліктами.

Ознаки Просвітництва:

1. Головна ідея Просвітництва – завдяки знанням змінити цей недосконалий світ.

2. Головне завдання П. – боротьба з феодалізмом, абсолютизмом, духовенством.

3. Головні герої епохи – люди науки, мистецтва, державні діячі-реформатори.

4

Основна ідея П. – це ідея освіченої монархії (на чолі держави повинен був (мав) стояти досвідчений монарх (монарх-філософ), покровитель мистецтв, наук, ремесел.

5. Героєм у творах мистецтва стає також і звичайна людина. Вона зображується з симпатією і любов’ю.

6. Час Просвітництва (18 ст. ) – час відкриттів і подорожей.

7. Пропаганда книг і знань – прикмета епохи. (бібліотеки, тощо) Створення перших енциклопедій.

8. Епоха Просвітництва (18 ст. ) – епоха енциклопедистів ( людей обізнаних в різних галузях знань).

Із становленням у Західній Європі буржуазного суспільства ідеї Просвітництва розвиваються спочатку в Англії, потім у Франції, пізніше в Німеччині, Італії та в інших країнах.

Характерною рисою Просвітництва було прагнення його представників до перебудови всіх суспільних відносин на основі розуму, "вічної справедливості", рівності та інших принципів, що, на їх думку, випливають з самої природи, з невід'ємних "природних прав" людини. Рушійною силою історичного розвитку і умовою торжества розуму просвітителі вважали розповсюдження передових ідей, знань, а також поліпшення морального стану суспільства. Вони прагнули розкріпачити розум людей і тим самим сприяли їх політичному розкріпаченню. Просвітителі вірили в людину, її розум і високе покликання. В цьому вони продовжували гуманістичні традиції доби Відродження.

Просвітництво в різних країнах мало й специфічні відмінності, зумовлені особливостями їх історичного розвитку. Саме специфічні умови історичного розвитку західноєвропейських країн в

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13