Жанровое своеобразие философских повестей Вольтера в контексте французской литературы эпохи Просвещения

філософських оповіданнях Вольтера ми марно стали б шукати психологізм, занурення у духовний світ персонажів, достеменний опис людського характеру або правдивий сюжет. Головне в них – надмірно загострене сатиричне зображення соціального зла, бездумність існуючих суспільних інститутів та відношень. Цією суровою реальністю і перевіряється істинна цінність філософських пояснень світу.

Зверненість к дійсному життю, до ії гострих суспільних та духовних конфліктів проходить через всю творчість Вольтера – його філософію, публіцистику, поезію, прозу та драматургію. Зі всією своєю актуальністю воно глибоко проникає в саму суть загальнолюдських проблем, що виходять далеко за межі тієї епохи, в якій жив та творив письменник.

ВИСНОВКИ 

Вольтер, ім’ям якого називають 18 століття, зібрав усі надбання мислителів попередніх епох, увібравши в себе найкращі їх традиції.

У своїй творчості Вольтер спирався насамперед на ідеї гуманістів, представників Відродження, ідеологів тоді ще молодій та рішучої буржуазії, котрі захищали не вузько класові егоїстичні інтереси свого прошарку, а людини взагалі. Гуманісти гостро критикували усі феодальні укладини та церковні догмати, і тим самим руйнували ідеологію старого суспільства. У той же час гуманісти перші виступили за розкриття тих вад, що були закладені в самому буржуазному суспільстві.

Суть нового ідейного руху, що утворився в країнах Західної Європи та отримав назву Просвітництва, містилася в остаточному знищенні феодально-релігійного світогляду, вже достатньо зруйнованому гуманістами, а головне, в ліквідації усієї феодально-кріпосницької системи. Буржуазія, захопив до себе владу економічну, прагнула тепер влади політичної.

Головним критерієм істини для просвітників стає розум. Саме з цих позицій просвітники оцінюють як всі укладини феодалізму, так і його ідеологію, рішуче відкидаючи все, що не відповідає принципам розуму й не служило на користь людині.

Просвітницький культ розуму прийняв конкретний задум, відродивши ідею гуманізму про «природну людину»

Потреби, бажання і цілі такої людини проголошувалися розумними, тому він став могутньою зброєю у боротьбі просвітників з феодальною мораллю, релігією та церквою.

В країнах Західної Європи найбільш послідовним й революційним виявилось французьке Просвітництво. Особливу демократичність йому надавала активність широких народних мас. В підготовці революційних подій 1789 р. , просвітники зіграли особливу роль, пропагандуючи в своїх творах сміливі думки о соціальних змінах.

В своїй боротьбі з феодальною ідеологією просвітники спиралися на фундамент, закладений французькими матеріалістами. Вольтер, Руссо, Монтескьє, Дідро, Гольбах і Гельвецій, Мореллі та Маблі, Бюффон зробили великий внесок в створення єдиної всеохоплюючої системи світогляду оточуючої їх дійсності.

Однак табір просвітників не був однорідним й єдиним. До нього належали представники різноманітних політичних та релігійних поглядів, які не рідко не могли прийти до згоди, сперечалися, а й іноді починали жорстоку боротьбу, такі як, наприклад, Вольтер та Руссо. У їх світоглядах було немало суперечливого та помилкового. Але просвітники щиро вірили в людину, її розум та світле майбутнє, вважаючи її творцем історії. На їхню думку створювати історію до цього часу можливостей не було, тому що на протязі століть процес розвитку суспільства знаходився під негативним впливом жорстоких церковно-феодальних відносин. Сама людина силу цих же умов була темна й безправна. Для визволення суспільства від варварства необхідно було насамперед визволити

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13