Жанровое своеобразие философских повестей Вольтера в контексте французской литературы эпохи Просвещения

людину від релігійного гніту й пережитків. Єдиний шлях для досягнення цієї мети багато з просвітників бачили в освіті та науці, які допомогли перебудуванню суспільства.

Подібна помилка пояснювалась ідеалістичним поглядом просвітників на явища суспільного життя. , бо загально відомо, що «голі» ідеї не в змозі змінити ні суспільство, ні його матеріалістичну основу. Невиправданими також були надії деяких просвітників на рішення класових та суспільних проблем шляхом возведення на трон освідчених королів. Саме цьому деякі з крупних просвітників листувалися з тими з них, кого вважали освідченими монархами, при цьому не помічаючи або не бажаючи помічати їх недоліки.

Не знали просвітники й того, що запропонований ними лозунг «свобода, рівність й братерство», в правдивість якого вони щиро вірили і під яким пройде революція 1789 р. , буде цинічно використаний й спотворений буржуазією. Палко борючись за втілення своїх ідеалів та встановлювання царства розуму, вони й не гадали, що «це царство розума було нічим іншим, ніж ідеалізованим царством буржуазії».

Суперечливий та складний в своїх думках Вольтер став якби символом Просвітництва, що достатньо чітко відображав слабкі та сильні сторони цього руху. Багаточисельні труди, художні твори і листи Вольтера, склавши більш 90 об’ємних томів, в умовах передреволюційної Франції перетворилися на могутню суспільну зброю боротьби проти абсолютизму, а їх автор на протязі десятиліть помітно вливав на духовне життя усієї Європи.

Ідеї Вольтера не пішли разом з 18 століттям. Вони продовжують бути надзвичайно актуальними й в наші дні. Боротьба Вольтера за спільні ідеали і прогрес не менш наближені до нашого часу, ніж обвинувачення їм усього старого й реакційного, бо ці проблеми і зараз продовжують залишатися сьогоденними. Все своє життя не зважаючи на коливання й протиріччя, він залишався вірним боротьбі за звільнення людини, духовне й фізичне, й ніщо не могло змусити його зійти з цього шляху.

Творчість великого письменника й досі є прекрасним взірцем ідеального сполучення блискучих по своїй глибині думок і завжди ідеальної форми – йдеться то чи про його лірику, драму чи прозу. В промові, проголошеній на привід століття зі дня смерті Вольтера, Віктор Гюго так визначив мету діяльності великого попередника: «Бороться против фарисейства, разоблачать лицемерие, повергать в прах тиранию, узурпацию, ложь, предрассудки, суеверия, разрушить храм, чтобі соорудить новый, то есть заменить ложь истиной, нападать на жестокость суда, нападать на кровожадное духовенство, взять бич и изгнать всех торгашей из святилища, требовать наследства для лишенных его, защищать слабых, бедных, страждущих, подавленных, сражаться за преследуемых и угнетенных – вот война Иисуса Христа. И кто же тот человек, который вел эту войну? Вольтер!»

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

1. Алексеев М. П. , Жирмунский Н. А. , Мокульский С. С. ; История зарубежной литературы. – М

:Высш. шк. , 1987. – с. 300 - 326

2. Акимова А. М. ; Вольтер. – М. ; 1970. с. 3 – 24; - с. 56 - 78

3. Барг М. А. Эпохи и идеи. Становление историзма. М. , 1987.

4. Бахмутский В. Я. ; История эстетики в памятниках и документах. – М. : Искусство, 1976. - с 124 - 135

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13