Жанровое своеобразие философских повестей Вольтера в контексте французской литературы эпохи Просвещения

єзуїтському коледжі Людовика Великого. Вже в цей час він показав свій живий розум та здібності, але, отримавши спадок, покинув коледж та почав вчити право; в цей же час він зійшовся з колом молодих вільнодумців. У 1713 році він їде до Голландії в статусі помічника маркіза де Шатонефа (брата свого хрещеного), який обіймав посаду посла Франції. Але незабаром через сильне захоплення юною протестанткою його батьки викликали Вольтера знову до Парижу. За два занадто вільнодумних та неповажних до регента памфлетів він був засланий в Сюллі-на-Луарі, а по поверненні до Парижу його посадили До Бастилії аж на одинадцять місяців ( с травня 1717 по квітень 1718 р. р. ). Знаходячись в тюрмі, Вольтер написав трагедію «Едіп», яка була представлена в 1718 році та мала приголомшливий успіх. В 1723 році він надрукував епічну поему про лігу, написану на честь Генріха Четвертого, пізніше, в 1728 році вона надрукована під назвою «Генріада». Один з вельмож, кавалер де Роган, зачеплений сарказмом Вольтера, наказав слугам побити його. Це трапилося в 1726 році. Вольтер визвав на дуель кавалера де Рогана, але той зумів домогтися того, щоб його удруге посадили до Бастилії. Після тюрми Вольтер був висланий з Франції та три роки, з 1726 по 1729 рік жив у Лондоні.

Там лорд Болінгброк увів його до кола найосвідченіших людей англійського суспільства: Вольтер спілкувався з Берклі, Свіфтом Поупом та іншими англійськими вченими

Він уважно вивчає англійські політичні заклади та філософські вчення Локка та Ньютона, а потім їх поглиблює. «Труды Локка познайомили його с философией, книги Свифта явились образцом, работы Ньютона снабдили научной теорией. Бастилия вдохновила его жаждой обновления общества, но Англия показала, что такое общество может существовать» (А. Моруа). Результатом його буття в Англії стали «Філософські листи ( або « Англійські листи»), надруковані в 1733 році англійською мовою, а в 1734 році – французькою. Описуючи свої спогади про Англію, Вольтер критикував феодальний улад Франції та релігійну нетерпимість. Він протиставляє громадські свободи в Англії французькому політичному абсолютизму, викладає засади емпіричної філософії Бекона, Локка та Ньютона, порівнює наукові теорії Ньютона та Декарта. Звісно, Вольтер не відригає математичних досягнень Декарта, але вважає, що той «создал философию, похожую на хороший роман: все кажется правдоподобным, но ничто не является истинным. Декарт, однако, ошибался, применяя последовательно строгие методы; он разрушил нелепые фантазии, которыми в течение двух тысячелетий забивала себе голову молодежь; он научил своих современников здраво рассуждать, и, более того, его критикуя, пользоваться его же оружием. И даже если его труды не были достойно вознаграждены, то важен сам факт, что он учил разделять истинное и ложное».

Вольтер повернувся із Англії у Францію у 1729 році, а 15 березня 1730 року померла актриса Адрієнна Лекуврьор, котру через професію заборонили ховати на святій землі цвинтаря. Вольтер в «Смерти мадам Лекуврер» показав різницю між приниженням акторки у Франції та ту шану, яку надали своїй улюбленій актрисі англійці, поховавши її в Вестмінстері. В 1730 році Вольтер друкує трагедію «Брут», в 1731 – «Історію Карла Дванадцятого», в 1732 з тріумфом проходить його найкраща трагедія «Заїра» ( за сюжетом схожа на «Отелло»). В 1734 році, як це вже згадувалося, з’явилися

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13