Жанровые и исторические изобразительные источники

План

Вступ

  1. Загальний огляд зображальних джерел з української історії
  2. Жанрові та історичні зображальні джерела
  3. Народні картини

Висновки

Список використаної літератури

 

Вступ

Зображальні джерела на відміну від інших видів джерел містять інформацію, закодовану в певних зорових образах. Вона є так само складною, як і будь-яка інша джерельна інформація (може бути відкритою, закритою, прихованою тощо). Комплексне дослідження, вилучення та використання інформації зображальних джерел дає змогу історикові не лише доповнити та проілюструвати певні історичні факти, що також є важливим для наукового дослідження, а й поглянути на них у буквальному розумінні цього слова.

Згадаймо народну мудрість: "Краще один раз побачити, аніж сто разів почути". У ній зафіксовано один із основних постулатів будь-якого пізнання, адже зоровий ряд сприйняття інформації є так само важливим, як і слуховий, дотиковий, інтелектуальний. Він відіграє важливу роль у процесі не лише науково-пізнавальної, а й виховної, освітянської, державотворчої діяльності. Дійсно, вивчаючи, наприклад, трагічну історію українського народу першої половини XX ст. , необхідно вивчити та проаналізувати тисячі писемних документів, спогадів учасників подій, періодичних видань, навести сотні цифр, проте лише в кадрах кінохроніки, на фото світлинах, малюнках минуле ніби оживає, втілюється у реальних особах — учасниках або свідках подій.

Таким чином, однією з основних якісних властивостей переважної більшості різновидів зображальних джерел є безпосередня фіксація історичної інформації у той момент, коли подія відбувається. Проте це не означає, що автоматично вся інформація зображального джерела стає абсолютно об'єктивною і достовірною. Адже автором його виступає певна особа із власним баченням подій, метою, намірами, ступенем обдарованості тощо. Тому, вивчаючи зображальні джерела, слід так само дотримуватися основних засад та принципів джерелознавчої критики, як і в процесі роботи з іншими типами історичних джерел.

Різні види і групи зображальних джерел були предметом дослідження таких українських істориків та мистецтвознавців, як М. Грушевський, Я. Запаско, Я. Ісаєвич, М. Дмитрієнко, Л. Маркітан, Д. Степовик, Р

Тхоржевський, С. Хведченя, С. Висоцький, С. Кілессо та ін. 1 Для того щоб вивчати різноманітні історично важливі зображення, історикам, джерелознавцям доводиться користуватися, окрім оригінальних творів, численними їх публікаціями у вигляді художніх альбомів, каталогів виставок, комплектів художніх листівок тощо.

Величезний масив зображальної інформації з історії України містять твори образотворчого мистецтва зарубіжних авторів. Підтвердженням цього можуть служити рукописні альбоми французького дослідника і художника середини XIX ст. Де ля Фліза, два томи яких уже видані Інститутом української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. У першому з них уміщено портрети Б. Хмельницького та І. Мазепи, зображення київських храмів, селянські будівлі на Полтавщині, Чернігівщині, зразки костьолів тощо.

При вивченні зображальних джерел історики користуються не лише загальноісторичними та джерелознавчими методами, а й методами, що розроблені мистецтвознавцями. Зокрема, поділ зображальних джерел на графічні, скульптурні, малярські, твори прикладного мистецтва має мистецтвознавче походження. Ця класифікація враховує водночас спосіб створення джерела, його форму, особливості використання і може застосовуватись у джерелознавстві.

Поширена також класифікація зображальних джерел за іншою формальною ознакою — за розміром: великі (монументальні), середні та малі (мініатюрні) твори. Монументальна форма, що характерна лише для скульптури та живопису, пов'язана здебільшого з архітектурою, окремі різновиди якої відносять до зображальних джерел. Серед монументальних зображень важливе місце займають

1 2 3 4 5 6

Похожие работы