Жизнь и творчество Ивана Кочерги

План 

  1. Життєвий і творчий шлях І. Кочерги.
  2. Драматична поема „Ярослав Мудрий – сива давнина історичних подій     ХІ ст.
  3. Боротьба України за волю і самобутню культуру у драматичній поемі „Свіч чине весілля”.

 

Кажуть ,  характер людини формується головним чином у молоді роки,  під впливом батьків,  школи,  друзів,  улюблених книг.   Біографія У. А. Кочерги може бути прикладом цього . Уявімо собі таку картину.

Під час турецької війни ( 1877-1878) ,  коли голодні російські солдати замерзали на Шипці,  далеко від фронту зібралися в теплій кімнаті кілька високих військових чиновників: інтенданти,  тиловики.   Вони стурбовані.   Чимало нагар­бали превосходительні злодії.   Аякже! Скільки солдатів воює,  скільки їм провіа­нту,  одягу,  зброї треба! Ану,  вкрадь у кожного по карбованцю - це ж сила грошей.   А гроші,  як вони міркують,  - все: шана,  слава, успіх.

Та ба,  якийсь там штабс-капітан докопався,  викрив шахрайство.   Що ж тепер буде ? Воно,  правда,  хто не краде у війську,  крім бідного солдата . Але ж це розголос,  небажаний,  звісно.

Було вирішено купити штабс-капітана, заплатити йому за мовчанку.   Та від за­пропонованих грошей - і немалих! - той відмовився. Йому запропонували величезну суму: сорок тисяч карбованців! І не могли повірити : штабс-капітан відмовився! І подав рапорт по начальству.   Кара не забарилася.   Тільки покарали

. .   самого штабс-капітана.   Вигнали його з армії.   І це добре , що не судили за наклеп на превосходительства.

Цей штабс-капітан був Антон Петрович Кочерга - батько майбутнього драма­турга цікавою людиною була і мати Івана Антоновича.   Вона мала дар імп­ровізувати,  і часто малий син при світлі гасової лампи цілими вечорами слухав її розповіді.   А вони згодом проросли в його душі буйним нагінням фантазії,  невтримної уяви,  що носила його на своїх крилах і в чужі країни,  і в сиву давнину.

Принциповість і чесність були причиною частих змін місця роботи батька.   Врешті Антон Петрович стає залізничним службовцем і почалися нескінченні переїзди.   Гуркіт вагонних коліс був малому за колискову пісню,  а картини за вікнами сприймалися як дивна казка.   Іван змалечку звик до потягів та їхніх гудків ,  до блиску залізничних колій і семафорів ,  полю­бив чесних і працьовитих людей,  які водили поїзди.   Не випадково в бага­тьох його п’єсах місцем дії е залізнична станція,  вокзал,  а героями -залізничники, як-от машиніст Черевко у комедії "Майстри часу".

1.   Бачив малий Іван Кавказ і Середню Азію ,  Польщу і Україну.   Побував у багатьох містах.   Та найближчим і найдорожчим був для нього рідний край,  Чернігівщина,  невелике зелене містечко Носівка,  де він народився 6 жовтня 1881р.

Часті переїзди перешкоджали добре познайомитися з малими друзями, міцно, по-хлоп’ячому подружити.   Життя Іван більше бачив з вагона, дізнавався про нього переважно з книжок і розповідей батьків.   Та ще й хорови­тим був малим - отож матуся оточила його невсипущим піклуванням.   Так непрохана прийшла до нього самотність.   Може,  тому й зріс він таким зам­кненим,  сухуватим,  навіть відлюдкуватим.

Майбутній письменник дивився на реальне життя крізь призму

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10