Жизненный и творческий путь Федора Михайловича Достоевского

План

  1. Вступ.
  2. Дитинство і юність.
  3. «Найкраща хвилина».
  4. Серед петрашевців.
  5. Каторга і заслання.
  6. «Живе Життя».
  7. «Злочин і кара».
  8. «Буду любити життя».
  9. Поїздки по Європі.
  10. Заповіт.

Достоєвський належить до тих письменників, біографія  яких тісно пов′язана з творчістю, до тих письменників, які змогли розкрити себе у своїх художніх творах.    22 грудня 1849 р. , приречений до страти, Достоєвський стоїть на ешафоті. В ці страшні хвилини в ньому починає вмирати «стара людина». Чотири роки Достоєвський читає на каторзі одну єдину книгу – Євангеліє. Поступово народжується « нова людина», починається « переродження переконань».   Достоєвський був єдиним письменником в 60-70-их рр. 19 ст. , який сприймав страшну епоху   капіталізму, як епоху кризи християнської культури, умертвіння християнської віри.

30 жовтня 1821р

в правому корпусі Маріїнського шпиталю для бідних, відведеному під державні квартири, в сім′ї лікаря М. А. Достоєвського народився син, Федір. Через два роки після народження письменника, його сім′я переселилась в лівий корпус шпиталю, де й пройшло все дитинство Федора, починаючи з двох років.

Велика сім′я московського лікаря для бідних (сім дітей - чотири брата і три сестри ) була зовсім небагата, а лише дуже скромно забезпечена самим необхідним і ніколи не дозволяла собі зайвих розкошів. Батько письменника, суворий і вимогливий до себе, був ще суворішим і вимогливим до інших, а особливо до своїх дітей. Він був добрим, чудовим сім′янином, гуманним чоловіком. Михайло Андрійович Достоєвський дуже любив своїх дітей і вмів їх виховувати. Батько не тільки ніколи не застосовував до дітей тілесного покарання, а й не ставив їх на коліна в куток, і не віддавав їх в гімназію лише по тій причині, що там учнів били.

  У маленького Федора Достоєвського було кохання: маленька, тендітна, напівпрозора дівчинка дев′ятирічного віку, життя якої було трагічно обірване. Достоєвський запам′ятав її на все життя у тому, як потрібно по-справжньому сприймати світ. « Подивись, яка гарна, яка добра квіточка !» — говорила вона. Віднині й до кінця своїх днів Федір ототожнює красу з добром, а його улюблений герой князь Мишкін в романі « Ідіот» проповідує: «Краса врятує світ».

  Батько по вечорах читав вголос Карамзіна і примушував дітей читати не тільки його, а й Жуковського і молодого поета Пушкіна. Достоєвський на все життя зберіг хороші спогади про дитинство, але ще важливіше, як ці спогади відобразились в його творчості. Була у нього тоді книга, священна історія, з прекрасними картинками під назвою « Сто чотири священні історії Старого і Нового заповіту» і по ній він вчився читати. І коли років за десять до смерті він дістав таку саму книгу, то дуже зрадів і зберігав її як реліквію. Достоєвський виніс багато хороших вражень із дитинства, але одне з них мало значення віри в російський народ. Коли Федору було дев′ять років, батьки купили невелике помістя – два маленьких села Дарове і Черемошня поблизу Зарайська Тульської губернії, і з тих пір діти з матір′ю проводили літні місяці в селі. Якось в серпневий день він блукав у

1 2 3 4 5 6 7

Похожие работы