Жизненный и творческий путь Федора Михайловича Достоевского

style="text-align:   Але щира дружба з Брежецьким не могла повністю усунути самотність Достоєвського в Інженерному училищі. У чужому середовищі Федір замкнувся в собі. Його товариш по училищу К. Трутовський намалював єдиний портрет молодого письменника. Вихователь А. І. Савєльєв описує Достоєвського в 1841 р. так : «… Задумчивый, скорее угрюмый, можно сказать замкнутый, он редко сходился с кем-либо из своих товарищей…»                                                                          Замкненості і самотності Федора в Інженерному училищі посприяла страшна звістка, почута їм літом 1839 р. : кріпосні селяни в даровому вбили в полі Михайла Андрійовича Достоєвського. Ця звістка дуже схвилювала юнака, бо недавно померла мати. Пройшло більше 130 років з дня трагічної звістки. 18 червня 1975р. в «Літературній газеті » з′явилась стаття московського дослідника Г. А. Федорова, в якій він показав на основі знайдених архівних документах, що М. А. Достоєвський не був вбитий селянами, а помер у полі між Даровим і Черемошнею власною смертю від серцевого нападу. Дочка письменника стверджує, що з Достоєвським стався напад епілепсії тоді, коли він дізнався  про цю страшну звістку. Після смерті батька життя Достоєвського в училищі стає ще тяжчим з кожним днем. Коли Достоєвського відправили з дорученням до великого князя Михайла Павловича, то він забув додати слова «К Вашему Величеству». Великий князь підмітив: «Посылают же  таких дураков». 5 серпня 1841 р. був відданий наказ, щоб Достоєвського перевели в нижчий офіцерський чин – польові інженери – прапорщики.    Достоєвський часто змінював квартири, причому майже всі вони були в крайніх будинках
 

 19 жовтня 1844 р. Федір Достоєвський йде у відставку. Самий « визначний момент» в житті Достоєвського – народження  письменника – стався в петербурзькі білі ночі і отримав благословення Н. А. Некрасова і В. Г. Бєлінського.                                                                                             

  Достоєвський покохав Авдотью Панаєву, коли їй  було двадцять шість років. Молода А. Я. Панаєва надовго запам′яталась  Достоєвському. Через три місяці з нею Федір Михайлович писав брату : « Я был не на шутку влюблен в Панаеву, теперь проходит. Здоровье мое ужасно расстроено, я болен нервами и боюсь горячки или лихорадки нервической». Нервова хвороба Достоєвського розвивається і він ділиться своїми переживаннями з братом : « Болен я был в сильнейшей степени  раздражения всей нервной системи». Федір Михайлович в кінці травня 1846 р. познайомився з лікарем Степаном Дмитровичем Яновським, який декілька місяців лікує його.  В жовтні 1846 р. Достоєвському стає дуже некомфортно жити в Петербурзі і він вирішує поїхати в Італію. Він будує фантастичні плани, як заробити грошей. В Італії він напише роман, потім із Рима поїде до Парижа, а гроші заробити просто – треба тільки в одному томі видати всі його твори. Але проходить майже десять днів і письменник відкладає мандрівку.

  У Достоєвського починає розвиватися щось на зразок нервової хвороби тоді, коли його першу повість « Бідні люди» сприймають з успіхом, а друга «Двійник» з крахом зазнає провалу. Він став уникати облич із кружка Бєлінського, замкнувся весь в собі ще більше, ніж раніше і зробився ще роздратованішим. При зустрічі Федора Михайловича з Тургенєвим, який належав до кружка Бєлінського, сказав, що ніхто з них йому не страшний, що аби тільки був

1 2 3 4 5 6 7

Похожие работы