Жизненный и творческий путь Федора Михайловича Достоевского

час, він всіх їх затопче в багно. Після сцени з Тургенєвим трапився повний розрив між кружком і Достоєвським; він більше до нього ніколи не зазирав. На нього посипались їдкі епіграми, його звинувачували у величезному самолюбстві. Після сварки з кругом Бєлінського Достоєвський міняє коло знайомих і в кінці 1846р. сходиться з братами Бекетовими – Андрієм Миколайовичем – в майбутньому великим вченим-ботаніком і Миколаєм Миколайовичем – великим хіміком.

  Достоєвський – мрійник перебуває серед петрашевців. Участь письменника в революційних кружках була абсолютно нормальною, і той Достоєвський, яким він був в кінці сорокових років неодмінно повинен був рано чи пізно опинитись серед петрашевців. Власті затримують усіх петрашевців – революціонерів. Більшість із них було засуджено до смертної кари.

  Достоєвський був у другій трійці і жити йому залишалося не більше хвилини. Він згадав у цю останню хвилину свого життя брата, і тільки зараз, на ешафоті, в очікуванні смертної кари, зрозумів, як він його любить.

  17 грудня 1849р. генерал-аудиторіат – вищий військовий суд – приговорив до розстрілу 21 петрашевця, в тому числі і Достоєвського. Але згодом Микола I вирішив їх всіх помилувати. Федір Михайлович був висланий на каторгу на 8 років. Микола І наклав резолюцію: «На чотири роки вислати на каторгу, а потім рядовим».

  Перебуваючи на каторзі в Тобольську, трапилась незабутня подія, яка відіграла після ешафота дуже важливу роль в духовній біографії Достоєвського. Дружини декабристів Ж. А. Муравйова, П. М. Аннєкова з дочкою і Н. Д. Фонвізіною добились таємного побачення з петрашевцями на квартирі наглядача в′язниці. В «Щоденнику письменника» за 1873р. Достоєвський згадував: «Мы увидели этих великих страдалиц, добровольно последовавших за своими мужьями в Сибирь. Они благословили нас в новый путь, перекрестили и каждого оделили Евангелием – единственная книга, позволеная в остроге. Четыре года пролежала она под моей подушкой на каторге»

  З величезним ризиком лікарі Омського військового шпиталю штаб-лікар І. І. Троїцький і старший фельдшер А. І. Іванов намагались допомогти арештанту Достоєвському, нерідко госпіталізовуючи його як хворого, який гостро потребує медичної допомоги. В деяких джерелах зазначалося, що до Федора Михайловича було застосовано фізичну силу, що підірвало його здоров′я.

  15 лютого 1854р. письменник назавжди покинув Омську губернію. Строк каторги вичерпався. Достоєвський був по етапу направлений в Семипалатинськ.

  Спочатку письменник мало виходив у місто. Сусідом його був молодий солдат, хрещений єврей Н. Ф. Кац. У Каца був самовар, він пригощав чаєм свого мовчазного друга. Пізніше Достоєвському було дозволено поселитись на окремій квартирі.

  Першим справжнім коханням письменника стала двадцятидев′ятирічна Марія Дмитрівна Ісаєва. Вона була заміжня. У травні 1855р. її чоловік отримав місце в Кузнецьку за 600 верст від Семипалатинська і Достоєвському довелось розлучитись із Марією Дмитрівною. В серпні 1855р. Федір Михайлович отримав звістку від коханої про смерть чоловіка. Достоєвський зробив пропозицію Марії Дмитрівні вийти за нього заміж. Але із Кузнецька приходять тривожні вісті: М. Ісаєва отримала пропозицію від іншого чоловіка – М. Б. Вергунова. Але згоду Марія Дмитрівна охолола до цієї людини і питання про весілля більше не виникало.

  В листопаді

1 2 3 4 5 6 7

Похожие работы