Жизнь и смерть Леонида Быкова

пішов з життя 11 квітня 1979 року. Йому було 50 років і 4 місяці. І далі залишається додати тільки загальновідоме «. . . у розквіті творчих сил», що було чистою правдою.

Це, так би мовити, найбільш важливі факти життєвого шляху. Якщо ж розглянути цю біографію детальніше, то можна побачити, що акторська біографія Бикова суттєво відрізняється від режисерської. Як актор він починав в Україні, але найбільший успіх прийшов до нього у Ленінграді. На «Ленфільмі», він починав як режисер, але визнаним став в Україні. І треба сказати, що успіх у режисурі дався йому набагато важче, ніж у акторстві.

До своїх «Стариків» він прийшов не одразу. Бо що можна було зняти про війну у 70-х? Адже вже крокували по екранах світу «Летять журавлі», «Доля людини», «Балада про солдата», «Іванове дитинство». Всі ці фільми вважалися класикою, дістали найпрестижніші міжнародні кінонагороди. Стати в один ряд з ними годі було й мріяти. Професіонали поставились до фільму з упередженням. Вони побачили в ньому і поверховість, і вторинність.

Фільм врятували глядачі. Майже сорок п'ять мільйонів стали в чергу за квитками. Це зовсім не означає, що саме стільки людей в цій черзі було. Просто певна категорія глядачів ходить на фільм по кілька разів. В цьому випадку то були тінейджери. І це було дивно

Ну, зрозуміло, що фільм сподобався ветеранам війни, особливо льотчикам, ну, людям, які зустріли війну дітьми і саме такими, як герої фільму, пам’ятали своїх батьків, старших братів і сестер. . . Але підростаюче покоління 70-х, ці діти, які вже переписували на домашні магнітофони концерти зарубіжних ансамблів, що їх годі було почути й побачити в СРСР. Що привабило їх?

Один з героїв фільму А. Смирнова «Білоруський вокзал» каже, що на фронті все було ясно, тут ми, там вони, і перемога за нами. Ірвін Шоу в романі «Молоді леви» зауважив, що наближаючись до передових позицій, помічаєш, як людські стосунки стають простішими і довірливішими. Мабуть, це і є тема «Стариків», і саме це привабило молоде покоління. У 70-ті роки спостерігався помітний дефіцит довіри між людьми. І хоча молоді захоплювалися бітлами та рок-н-ролом, вони не побачили у фільмі вторинності. І стара воєнна пісня про зелений клен сприймалася з великим задоволенням.

У фільмі про війну сама війна на другому плані. Бо війна все одно кінчається, скільки б не тривала. Вічна тільки музика. І за це можна битися і навіть гинути. У цьому суспільстві молодих, де той, хто старший на рік, може вважати себе «старим», а ще трохи старші — це вже ветерани, правила співжиття подаються як норма ставлення людей один до одного. Бо це війна, де смерть чатує на кожного, і своїх друзів можна тільки любити і берегти. Тільки так можна вижити. Почуття тут ідеальні.

І саме на цьому ґрунті порозумілися молоді сорокових і сімдесятих.

Через деякий час він зняв «Ати-бати, йшли солдати». Цей фільм також став рекордсменом прокату. Але успіх фільму певною мірою був пов’язаний з тим, що його зняв саме Биков, і глядачі ніби побачили своєрідне продовження попереднього фільму. Проте для Бикова це була

1 2 3 4 5 6 7 8 9