Жизнь и творчество Ивана Кочерги

романтичних уявлень.   Тож і шукав красу в екзотиці,  в далекому середньовіччі.

Потяг до творчості зародився в І. Кочерги ще змалку,  хоч юнак не одразу знайшов себе як митець. Майбутній митець учився спочатку дома.   Потім вступив до Чернігівської гімназії,  яку закінчив у 1899р.   Далі - навчання на юридичному факультеті Київського університеті.   На жаль , про ті цікаві часи життя письменника майже нічого невідомо.

Потім потягнулися роки немилої чиновницької служби на посаді ревізора контрольної палати,  служби задля шматка хліба - сумна доля,  якої мало,  з українських дореволюційних письменників пощастило уникнути.   Зазнали її і П. Мирний,  і М.   Коцюбинський,  О. Олесь та багато інших.

Перед освіченим,  розумним,  скромним та працьовитим юнаком відкривався прямий шлях до вищих посад,  чинів та орденів.   Та не пішов ним І. А. Кочерга.   Інша нелегка доля судилася йому в житті.

З дитинства тягнувся він до прекрасного - музики,  поезії.   Перші кроки на тернистому літературному шляху майбутній драматург зробив у 1904 р. ,  надрукувавши в газеті "Черниговские губернские ведомости" кілька театральних рецензій.   Підписував він їх здебільшого криптонімом "И. А. К. " або іменем одного з героїв своїх майбутніх п’єс - Карфункепь.   (Криптонім-псевдонім,  утворений з поштових літер прізвища та імені).   Рецензій Кочерги,  яких надруковано близько 90,  відзначаються добрим смаком,  розумінням особливо­стей театрального мистецтва.

Писав Іван Антонович і вірші російською мовою,  пробував своє перо в драматургії.   Відома,  наприклад,  його комедія "Девушка с мышкой",  яка йшла на сцені й навіть користувалася успіхом у невибагливого глядача

Вивчаючи правознавство в Київському університеті,  Іван Антонович зацікавився стародавнім законодавством,  укладом ремісничих цехів,  життям середньовічних міст.   Пізніше письменник використає ці знання в багатьох творах на теми з вітчизняної історії - "Свіччиному весіллі",  "Алмазному жорні".   Дворічне самостійна студіювання давньої історії повело І.   Кочергу на крилах поетичної уяви в середньовіччя.   Він пише п’єсу-казку "Пісня в келиху".

Цю п’єсу молодий драматург мріяв побачити на сцені.   Він надсилає свій твір до цензури,  щоб дістати дозвіл на постановку.   Однак п’єсу не поставили.

Можливо,  ця невдача вплинула на Івана Антоновича,  може,  були й інші причини.   Але він надовго замовкає й живе тихо,  замкнено,  осторонь від бур і гроз життя.

У Чернігові на той час жили відомі вже на всій Україні та й за її ме­жами письменники М.   Коцюбинський,  В.   Самійленко,  В.   Грінченко,  М. Вороний,

М.   Чернявський,  В.   Блакитний.   У будиночку Коцюбинського на затишній Сіверській вулиці відбувалися славнозвісні творчі суботи.   На.   тій самій ву­лиці відбувалися жив і Кочерга.   Та стежки на подвір’я Коцюбинського він не знав.

Отож,  кілька років,  спочатку в Чернігові,  а з 1916року-в Жито-мері,  І. А. Кочерга прожив як зразковий службовець,  за сумлінну працю і старанність дістав чин колезького асесора,  одержав орден Станіслава 3-го ступеня.   Писав він тоді дуже мало,  переважно театральні рецензії.   Але в душі виконував творчі задуми,  мріяв про час,  коли його твори і справді пролунають,  як пісня з келиха.

Не можна сказати,  щоб І. Кочерга зустрів революцію захоплено.   Замкне­на і стримана,  сором’язлива людина,  далека

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10