Капитал в сфере торговли. Торговая прибыль

територіями, обчислюється сотнями відсотків. Капітал торговців, що отримують торговий прибуток ІІІ, зростав неймовірно швидко - щорічно в два, три і більш рази.

Однак згодом , у міру розвитку суспільного поділу праці, товарного виробництва, засобів транспорту, торгівлі, транспортних доріг і водяних шляхів сполучення, у міру переселення й асиміляції населення, у міру прогресу техніки, особливо виробничої, технології виробництва, господарства, агротехніки і т. д. , відбувається поступове вирівнювання рівня продуктивності праці, так що розходження у витратах праці при виробництві однакових виробів, товарів поступово стираються. Нові, передові методи виробництва, нова, найбільш ефективна, найбільше досконала техніка починає поширюватися з найбільше економічно розвитих районів, областей і країн, у більш економічно відсталі області і райони. Інші області (провінції) і країни починають доганяти передові країни й області. А це веде до того, що розходження в вартостях і ринкових цінах однакових чи однотипних товарів у різних місцевостях поступово, але неухильно зменшуються. Наслідком же зменшення цих розходжень є зменшення величини торгового прибутку ІІІ, а відповідно і норми прибутку.

3. Торговельний капітал в умовах торгівлі  в Україні 

Протягом останніх років в Україні відбувається процес формування капіталістичних виробничих відносин. Персоніфікаторами капіталу, в тому числі і торгового, більш за всього в країні є власники комерційних банків, велика кількість директорів підприємств (які здійснили так звану ”прихватизацію” немалої частки державної власності), ділки тіньової економіки, мафіозні структури

На жаль, протягом років реформ в Україні, не вдалося забезпечити умови для формування національного капіталу як економічно потужної соціальної сили — носія конструктивних інтересів державницької спрямованості, що могла б стати опорою позитивних зрушень в економічній та внутрішньополітичній сферах. В реальному секторі економіки Україні зберігається низький рівень безпеки підприємницької діяльності. Зберігаються і навіть посилюються загрози, які виходять як від криміналітету й корупції, так і від непослідовності та неефективності офіційної економічної політики держави. З огляду на те, що норма прибутку на функціонуючий капітал розглядається його власником як ”плата за ризик”, неважко зрозуміти, що недостатня ефективність реального сектора, обумовлена як технологічними, так і економічними чинниками, не може забезпечити належний рівень прибутків в реальному секторі економіки. Гроші шукають іншого застосування, що веде до декапіталізації реального сектору економіки.

На практиці зараз під терміном ”капітал” часто звикли розуміти певну суму грошей або сукупність машин та устаткування. Проте, насправді це — складна система стосунків. За класичним визначенням, капітал — це частина національного багатства, яка приводить в дію засоби виробництва й існує в обороті та за рахунок обороту. Отже, саме оборот за посередництвом містких ринків і розвиненої грошово-фінансової системи є найпершою необхідністю для ефективного функціонування капіталу.

Між тим, політика, спрямована на утримання пріоритетів монетарної сфери — зниження рівня інфляції, утримання курсу національної валюти тощо, пригнічує внутрішній ринок, сприяє демонетизації економіки та перешкоджає становленню фінансової системи.

Результатом обмежувальної грошової політики став відрив рівня позичкового відсотка як ціни грошей від рівня норми прибутку як ціни виробничого капіталу. Як наслідок — неможливість взаємодії позичкового, торгового та виробничого капіталів на еквівалентній основі.

Наведені чинники й призвели до відокремлення торгового капіталу в окрему політико-економічну групу із

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Похожие работы