Капитал в сфере торговли. Торговая прибыль

специфічними інтересами, відмінними від інтересів реального сектору. Ця група представлена різноманітними торговельними підприємствами, посередницькими фірмами, які сьогодні ведуть діяльність, слабко пов’язану із реальним сектором економіки.

Проте, будучи органічними частинами обороту національного капіталу, як позичковий, так і торговий капітали окремо від реального сектору можуть існувати лише протягом обмеженого часу.

В умовах тривалої депресії внутрішнього виробництва грошово-торговий капітал переорієнтовується на більш стабільну основу свого функціонування, тобто — в умовах України — на виробничий капітал розвинених країн, перетворюючись на впливове лобі його експансії в Україну.

Формується відтворювальний цикл заміщення вітчизняного виробничого капіталу іноземним торговим на внутрішньому ринку при активному сприянні українських торговельно-фінансових угруповань. Але останні отримують зиск з цього процесу лише в короткостроковій перспективі; надалі, в умовах скорочення внутрішніх джерел розвитку, вони поступово залишать місце своїм більш потужним конкурентам з-за кордону.

Цей процес супроводжується погіршенням становища грошово-торгового капіталу і розповсюдженням кризи на його складові частини, що й продемонстрували криза банківської системи та різке погіршення становища торгових підприємств у 1998 році.

Загострюються суперечності й всередині самого трейдерського капіталу, що об’єктивно викликається антагонізмом між різними елементами його реальної основи.

Внаслідок краху сировинно-експортної моделі в кризову ситуацію потрапили всі підприємства та галузі виробничого ланцюга, що орієнтувалися на зовнішній ринок. Від краху експортної моделі сировинного типу потерпають також політико-економічні угруповання, що були створені на основі торгового капіталу. Криза експортної моделі для цієї групи капіталу означає падіння рентабельності торгових операцій і, одночасно, заморожування великих капіталів в інвестиційних схемах, які ще не дають реальної віддачі

За існуючих економічних умов грошово-торговий капітал не зацікавлений вкладати гроші у виробництво, тобто переводити них в товарно-торговий капітал, практично відсутні масштабні інвестиційні програми. Представники грошово-торгового капіталу ще не бачать перед собою майбутнього в країні з квазіринковою економікою.

Слід враховувати, що грошово-торговий капітал може розвиватися більшою мірою лише за умови інкорпорації у владні структури, які забезпечують їм зовнішньоекономічний протекторат та ”прикривають” тіньові схеми. Представники цієї групи найбільше залежать від державної політики.

Саме тому сьогодні спостерігається ”псевдо-полівіння” окремих представників цієї групи, оскільки такий ідеологічний ”дах” дозволяє пояснити їхню зацікавленість у посиленні адміністративного впливу держави на економіку як засіб збереження прибутків.

Політика монетарних обмежень, яка дозволяла банківським структурам одержувати додаткові прибутки на дефіциті грошей, тривалий час цілком відповідала інтересам фінансового капіталу. Це ж стосується і політики ”дорогої” гривні, яка стимулювала імпорт до України, даючи роботу торговому капіталу. Проте, крах сировинно-експортної моделі співпав із активними спробами Нацбанку обмежити падіння курсу гривні за рахунок додаткових монетарних обмежень, зокрема — зменшення ліквідності комерційних банків. Це викликало суперечності всередині самої групи.

У зв’язку із вичерпанням можливостей утримання монетарної стабільності без втручання в сферу інтересів банківського капіталу, можна прогнозувати загострення суперечностей між грошово-торговим капіталом і владою.

В значній мірі в основі несприятливого інвестиційного клімату в Україні лежить прагнення окремих угруповань національного капіталу зарезервувати для себе з допомогою держави потенційно перспективні й інвестиційно привабливі сегменти

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Похожие работы