Капитал в сфере торговли. Торговая прибыль

національної економіки і, водночас, неспроможність цих угруповань реально забезпечити продуктивне використання виробничих ресурсів і потужностей з метою отримання свого ”приватного” прибутку. Реформи в Україні розглядаються тоді лише крізь призму власних фінансових (інвестиційних) можливостей. Тому здійснення реформ в масштабах, які дають змогу проникнення на фінансові ринки ”сторонніх” суб’єктів, насамперед — іноземного капіталу, що, відповідно, означає втрату контролю над певною частиною ринку, є для грошово-торгового капіталу небажаним. Так, з погляду іноземних інвесторів найбільше інвестиційне привабливими в Україні є також харчова промисловість і переробка сільгоспродуктів, оптова торгівля і посередництво в торгівлі, машинобудування  і фінансова діяльність.

В Україні випадки модернізації за рахунок внутрішніх інвестиційних ресурсів поки що є скоріше випадковістю, ніж правилом. Адже навіть великий, по українських мірках, вітчизняний капітал неконкурентоспроможний у порівнянні з середніми міжнародними інвесторами. Винятком є схеми, за яких для обслуговування залученого іноземного капіталу використовується вітчизняний торговий капітал. Отже, поки обсяги українського торгового капіталу залишатимуться критично малими, тенденція до імпорту товарів та послуг виявлятиметься значно сильнішою за тенденцію до залучення в країну прямих іноземних інвестицій.

Сучасний курс на розпродаж державної власності є свідченням розчарування держави в можливостях національного капіталу. На даному етапі приватизація є предметом розколу між згаданими вище групами капіталів: група реального сектору втрачає матеріальну основу свого існування, попередньо втративши фінансову основу, грошово-торговий капітал одержує тимчасовий виграш на ”комісійних”.

Але прихід до країни ”стратегічних інвесторів” з-за кордону обов’язково означатиме (і вже означає) прихід також іноземного банківського та страхового капіталів, оскільки вітчизняні не дозволяють забезпечити потреби національної економіки і не викликають довіри іноземних інвесторів

Таким чином, український грошово-торговий капітал також втрачатиме позиції і муситиме переходити на васальне становище.

У всякої економіці капіталізація залежить від двох факторів: мотивації щодо інвестування, яке його стимулює, та збережень, які його обумовлюють. В Україні існує великий дуже попит на капітал, який зараз не може бути задоволений внутрішніми джерелами: вкладами домогосподарств, інвестуванням національних виробників або саме державою саме через скрутне економічне становище Україні. Слабкість внутрішніх інвестицій обумовлює те, що будь-яке вкладення капіталу в якої-небудь сфері є обмеженим або безплідним, тому що малий об’єм ринку та негнучкість попиту при низькому рівні реального доходу збільшує ризик, пов’язаний із інвестуванням. Історичний досвіт економічного розвитку показує, що найефективніша політика є в тому, щоб створювати, так сказати, полюси розвитку, з яких буде виходити прогрес для всієї економіці. Визначення цих напрямків залежить від того, які сфери в економіці країни є найбільш розвинутими та перспективними. Тому ми можемо бачити, що розвиток саме торгового капіталу є перспективним в нашої країни та може призвести до значного економічного зростання.

Але це не можна робити однобічно, тобто без розвитку інших галузей промисловості. Для Україні історично це є насамперед виробництво товарів народного споживання та продукції агропромислового комплексу. Так, зростання виробництва ТНС і продукції АПК дозволить забезпечити первинне генерування фінансових ресурсів та поступово відновити відтворювальний процес на підприємствах та в народному господарстві загалом, відновити економічно обґрунтований механізм визначення ефективності виробництв та забезпечення їхньої конкурентоспроможності. Критеріями успішності економічної стратегії на даному етапі є:

—     зближення рівнів прибутковості

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Похожие работы