Кирилл Григорьевич Стеценко - украинский композитор и хоровой дирижер

Кирило Григорович Стеценко - український композитор та хоровий диригент 

(Кирило Григорович Стеценко народився 12 травня 1882 p. в с. Квітках на Канівщині, в бідній багатодітній сім'ї провінціального художника-самоука. Стеценко змалку виявив значні здібності як до музики, так і до малювання. З захопленням хлопець майструє собі скрипку, разом з братами і сестрами бере участь у домашніх співах, слухає у виконанні батька або матері українські народні пісні. Українська народна пісня рано збудила в ньому музично-творчі прагнення.

Семирічного хлопчика батьки віддають до дяка в науку, який вчить його грамоти і співати по нотах у хорі.

Загальну освіту Стеценко здобув у Київській бурсі, а після закінчення її — в семінарії. Він співає в бурсацькому хорі, а згодом стає керівником його. Пізніше, шукаючи заробітків, працює деякий час помічником диригента хору Михайлівського монастиря в Києві. Робота в хорі допомогла Стеценкові засвоїти на практиці основи хорового співу та диригування, дала йому можливість самостійно вивчити музичну грамоту.

В 1899 р. в житті Стеценка сталася важлива подія: юнак вперше зустрівся і особисто познайомився з Миколою Віталійовичем Лисенком.

На той час Лисенко був вже відомий не тільки як видатний композитор, але й як активний громадський діяч, що невтомно боровся за дальший розвиток української музичної культури.

При допомозі Лисенка Стеценко вступає до студентського університетського хору, де він стає одним з найактивніших учасників його. Основу репертуару цього колективу становили українські народні пісні та оригінальні композиції Лисенка. Хор виконував також твори російських композиторів, кращі зразки західноєвропейської класичної музики.

Зустріч з Лисенком мала вирішальне значення для Стеценка-композитора

Перед ним відкрилося нове широке поле музично-громадської діяльності, нові творчі перспективи. Під безпосереднім впливом Лисенка пробуджується і починає формуватись його творча думка. Народна пісня стає основою творчості Стеценка. Одна за одною з'являються його перші композиторські спроби: обробки народних пісень «Світять зорі», «То не буйний вітер», оригінальні хори та ансамблі — вокальне тріо «Вночі на могилі», чоловічий хор «Бурлака», жіночий хор «Червона калинонька», хорова поема «Рано-вранці новобранці». Крім того, він пише першу дію опери «Полонянка» та ювілейну кантату на честь Лисенка.

В 1903 р. Стеценко закінчує семінарію, але мріє тільки про музику, про спеціальну музичну освіту. З цією метою він вступає спочатку до музичної школи РМТ, а з відкриттям музично-драматичної школи імені Лисенка переходить туди до класу проф. Любомирського, де старанно вивчає спеціальні теоретичні дисципліни. Стеценко багато і наполегливо працює над поглибленням своїх музично-теоретичних знань. Але матеріальна незабезпеченість змусила його шукати сталого заробітку. Він знаходить його у Київсько-Подільській жіночій гімназії та Київській церковно-учительській семінарії, де викладає співи і керує хором.

У своїй музично-педагогічній діяльності Стеценко стає активним пропагандистом української музики. Твори Лисенка та українська народна пісня займають в його педагогічній практиці головне місце.

Наближався 1905 рік. В Росії назрівала буржуазно-демократична революція, яка сколихнула всю країну. Народ виступив проти царизму, борючись за своє соціальне і національне визволення.

Царський уряд забороняв українцям, як і іншим національно-пригніченим народам Росії, читати книги, газети і викладати,

1 2 3 4 5