Коммуникативная философия

Комунікативна філософія

Головним завданням, яке ставить перед собою комунікативна філософія, є раціональне обґрунтування універсальних підстав людського взаєморозуміння й гармонізація стосунків між людьми та між людиною й навколишнім світом. Комунікативна філософія пропонує відмінні від класичної філософії свідомості світоглядні орієнтири. Засадничим для людського буття запропоновано розглядати феномен комунікації, що визнається останнім підґрунтям свідомості, пізнання і суспільного буття. Причиною сучасної духовної кризи є стратегічно орієнтований науково-технічний тип поведінки людини. Оновлення людського життя відбувається під впливом раціональної комунікації, зорієнтованої на досягнення взаєморозуміння між людьми.

Аналіз духовної ситуації, що склалася в сучасному, зокрема Західному, світі спонукає до думки, що місце людини в ньому стає щоразу невизначеним та суперечливим. Особливо видно це в контексті різноманітних кризових явищ. Передусім необхідно назвати глобальні проблеми людства (екологічну, демографічну тощо) та різні конфлікти (на етнічному, релігійному чи національному ґрунті). Апогеєм кризових процесів була Друга світова війна. Загалом, можна сказати, що Західна цивілізація зазнала глобальної кризи світовідношення, яка торкнулася всіх сфер людського життя і проявляється у відносинах людини зі самою собою, іншими людьми, природою та суспільством.

Пропонуємо розглянути зазначену проблему з погляду одного з провідних напрямків філософських досліджень XX ст. — комунікативної філософії. Так, згадані вище кризові процеси провідні представники комунікативної теорії (серед яких Карл-Отто Апель, Юрґен Габермас та ін. ) пов'язують із науково-технічним типом поведінки людини, в основі якого лежать суб'єкт-об'єктні світоглядні орієнтації та віра в фундаменталістські властивості людського розуму. Історично ж духовну хворобу Західної цивілізації можна вважати наслідком так званого логоцентризму, панування якого почалося ще в період античності та який становить собою прагнення до об'єктивної, незалежної від людини, істини. Однією з головних проблем, що постає перед комунікативною філософією, є подолання методологічного індивідуалізму, чи класичного "методологічного соліпсизму", й виявлення глибинних, фундаментальних підвалин буття людини, а не тих, що їх можна було б вивести з об'єктивного розуму. Це подолання набуває вигляду критики Західного (передусім європейського) логоцентризму.

Один із провідних філософів сучасності, представник комунікативної філософії Ю

Габермас пише, що постійні хитання між емпіричним та трансцендентальним способом розгляду, між радикальною саморефлексією та напередпомислимим, що не дає себе схопити у рефлексії, свідчать про вичерпання потенціалу філософії свідомості. Окреслена проблема повинна зникнути при переході до нової парадигми — парадигми взаєморозуміння: "Якщо ми можемо на мить припустити модель зорієнтованої на взаєморозуміння дії,. . . тоді постанова об'єктивації та відповідної їй активності суб'єкта пізнання, спрямованого на самого себе та на цінності у зовнішньому світі, більш вже не є привілейованою. У парадигмі взаєморозуміння ґрунтовною стає перформативна настанова учасників інтеракції, які координують свої плани дій у ході досягнення порозуміння про щось у світі" [2, с. 289]. Прірву між трансцендентальним та емпіричним, яка притаманна філософії свідомості, долають через інтерсуб'єктивні відносини. В цьому ж контексті ". . . парадигма пізнання предметів повинна бути заміненою на парадигму взаєморозуміння між людьми, які здатні промовляти та діяти" [2, с. 288]. На цій підставі можна зазначити, що провідною тенденцією Західної філософії XX ст. стала відмова від віри у фундаментальні властивості людської свідомості й перехід до нової парадигми, конституйованої такими поняттями, як взаєморозуміння, інтерсуб'єктивність, мовленнєва діяльність.

Отже, комунікативна філософія пропонує принципово інші світоглядні орієнтири. Засадничим для людини є феномен комунікації або мовленнєвої взаємодії між людьми. "Комунікація визнається останнім підґрунтям і свідомості, і пізнання, і суспільного буття" [9,

1 2 3 4 5

Похожие работы