Конотопская битва 1659

ПЛАН 

  1. УКРАЇНСЬКА ДЕМОКРАТІЯ ДО XVII СТ.
  2. ТВОРЦІ ВЕЛИКОЇ РУЇНИ
  3. ЛІТОПИСИ ПРО ПОГОДУ В XVII СТ.
  4. ПРОВАЛ ПАСТКИ НА І. ВИГОВСЬКОГО
  5. НІЧ ПЕРЕД БОЄМ
  6. ДО ОБСТАВИН КОНОТОПСЬКОЇ БИТВИ

КОНОТОПСЬКА БИТВА 1659 - переможна битва укр. , армії, очолюваної гетьманом І. Виговським, з моск. військами в червні 1659, під Конотопом (тепер Сумська обл. ). Ранньою весною 1659 100-тисячна моск. армія під командуванням О. Трубецького і Г. Ромодановського вдерлася до Лівобережної України. Неподалік від Конотопа моск. військо було на деякий час затримане козаками Ніжинського і Чернігівського полків. Однак під натиском переважаючих сил противника укр. частини відступили у місто. В кін. березня 1659 моск. армія почала, облогу Конотопа. Захисники міста під командуванням ніжинського полк. Г. Гуляницького протягом двох місяців відбили всі штурми противника. Московити втратили бл. 10 тис. убитими, але здобути місто не змогли. Героїчна оборона міста скувала основні сили ворога і дала можливість І. Виговському зібрати війська і підготуватися до вирішального бою. 28-29. 6(8-9. 7). 1659 на р. Соснівці поблизу Конотопа відбулася вирішальна битва, в якій моск

, армія була вщент розгромлена. Московити втратили бл. 30 тис. убитими і 5 тис. полоненими (серед яких було кілька бояр, зокрема, Пожарський, Львов). Рештки ворожих військ відступили під Курськ. Проте І. Виговський не зміг скористатися перемогою. Проти його політики виступила старшинська опозиція, яку при таємній підтримці моск. уряду організував І. Безпалий. Підбурювані старшиною кілька козацьких полків на Сіверщині підняли заколот проти гетьманської влади. Скориставшись новим проти гетьманським виступом новосформовані моск. війська знову розпочали наступ на Лівобережжя. За цих умов у жовтні 1659 І. Виговський зрікся гетьманства.

В історії кожного народу є події, які постійно оточені атмосферою вдячної пам’яті нащадків. Якщо взяти тільки військову історію, то побачимо, що, наприклад, поляки з особливим пієтетом згадують про перемоги під Грюнвальдом та Рацлавіце, росіяни – на Куликовому полі, німці – під Ватерлоо та Седаном. . . Ці переможні битви в ході справедливих війн були спрямовані на визволення свого народу від іноземного панування, на оборону своєї незалежної держави. Тому й вивчають історію цих битв на шкільних лавах, тому й пишуть про них книги й знімають фільми, тому на честь їх учасників споруджують пам’ятники.

І тільки в умовах колоніального стану країни такі традиції порушуються, бо загарбники прагнуть стерти ці славні події з пам’яті поневоленого народу. Класичним прикладом може служити історія з Конотопською битвою. У ході цієї битви, що відбулася 9 – 10 липня (29 – 30 червня) 1659 року, українська армія вщент розгромила окупаційні російські війська.

Через несамостійне становище України в історичній науці насаджувалися ті концепції, ті погляди на історичне минуле, які відповідали інтересам іншої держави, Конотопська битва цім інтересам аж ніяк не відповідала. Більш того вона нагадувала російським великодержавцям шовіністам про найбільшу в Європі військову поразку, і поразку саме від українців. Ця згадка для їхньої імперської свідомості була аж надто болючою. . .

Перш ніж повести мову безпосередньо про Конотопську битву, треба стисло охарактеризувати ті історичні умови які її викликали. Отже у розпал Національно – Визвольної війни Б. Хмельницькому довелося укласти військово – політичний

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14