Конституционное право Франции

визначенні умов праці і в управлінні підприємствами, закріплюється можливість націоналізації майна і підприємств, експлуатація яких “має чи набуває риси національної суспільної служби чи фактичної монополії”, захист нацією здоров’я і матеріальної безпеки, солідарність і рівність у відношенні видатків, які виникають в результаті національного лиха.

  Порушення прав і свобод юридичних осіб є предметом розгляду загальних, тобто кримінальних, цивільних та адміністративних судів. В першому випадку-якщо таке порушення передбачене кримінальним законом, в другому-коли можливі цивільні санкції, в третьому-при перевищенні державним органом своїх повноважень.

  З приводу порушення прав і свобод можна звернутись і до парламентського посередника-французького омбудсмена, - який, однак. , не володіє практично власними повноваженнями по розслідуванні порушень, а може лише звертати увагу на них. На практиці до посередника звертаються не часто. Захист прав і свобод фізичних осіб і неурядових організацій може здійснюватись і на міжнародному рівні, а саме в рамках ООН.

  4. Виборче право і виборча система. Референдум.

   У Франції процес формування виборчих органів досить детально регламентований. На теперішній час активним виборчим правом юридично володіють всі французькі громадяни, які досягли на момент виборів 18-ти років і володіють громадянськими і політичними правами. Виборці повинні задовольняти вимоги цензу осілості, який по загальних правилах рівний не менше шестимісячного строку.

  Голосування здійснюється особисто, і кожен виборець має один голос. На президентських виборах і в голосуваннях на референдумі можуть приймати участь французькі громадяни, які проживають за кордоном. Своє право вони здійснюють в посольствах чи в прикордонних департаментах. Пасивне виборче право надається для виборів в Національні збори у 23 роки, в Сенат-з 35 років

Виборча застава існує на всіх виборах.

  Важливим етапом є висування кандидатів. Згідно закону всякий французький виборець, який володіє необхідними кваліфікаціями, може бути кандидатом до представницької установи. Але фактично кандидати висуваються політичними партіями і організаціями. Лише опираючись на політичну партію, можна розраховувати на вибрання. На парламентських виборах кандидат не може бути висунутий більш як в одному окрузі.

  Порядок виборів президента республіки за всю історію П’ятої республіки поніс єдину зміну - замість колегії виборців, які обирали президента до 1962 року, був в тому ж році встановлений принцип прямих виборів. Ні конституція, ні ніяке інше законодавство не встановлюють мінімального віку для кандидатів на цей пост. Від Четвертої республіки був збережений і семирічний строк повноважень, з тією різницею, що тепер нічого не говориться про неможливість переобрання, тобто передбачена можливість займати цю посаду невизначену кількість разів.

  Для подання кандидатури на посаду президента потрібно зібрати 5 тисяч підписів осіб, які займають певні виборчі посади. Обрання президента проходить по двотуровій мажоритарній системі. Якщо в першому турі ні один із кандидатів не отримує абсолютної більшості голосів, то через два тижні проводиться другий тур. В ньому беруть участь тільки два кандидата, які набрали найбільшу кількість голосів в першому турі.

  Національні збори - нижня палата парламента - обирається на 5 років загальним прямим голосуванням за змішаною мажоритарною системою. Верхня палата - Сенат - формується триступеневими виборами. Сенатори обираються на 9 років в колегіях в кожному із департаментів. Палата оновлюється на одну третину кожних три роки.

  У Франції на

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные