Коррупционная преступность

ПЛАН

ВСТУП. . 3

1. Поняття корупції та корупційних злочинів. 6

2. Кримінологічна характеристика корупційної злочинності й особи корупціонера  9

3. Детермінанти корупційної злочинності 14

4. Засоби протидії корупційній злочинності 16

ВИСНОВОК. . 19

ЛІТЕРАТУРА. . 20

ВСТУП

Корупція є однією з найактуальніших соціальних проблем сучасності. Деякі дослідники взагалі вважають, що корупція стала основною політичною проблемою кінця XX століття. За будь-яких підходів та оцінок однозначно одне - корупція є проблемою, розв’язання якої для багатьох країн є надзвичай­но актуальною справою

Це повною мірою стосується Украї­ни, високий рівень корумпованості якої визнано її політичним керівництвом, законодавчим ор-ганом, вітчизняними та зару­біжними аналітиками, відповідними міжнародними інститу­ціями.

Корупція в сучасних умовах стала чинником, який реально загрожує національній безпеці і конституційному ладу Украї­ни. Це явище негативно впливає на різні сторони суспільного життя: економіку, політику, управління, соціальну і правову сфери, громадську свідомість, міжнародні відносини. Корум­повані відносини все більше витісняють правові, етичні від­носини між людьми, із аномалії поступово перетворюються у норму поведінки.

В останні роки в Україні у сфері протидії корупції зробле­но досить багато - прийнято спеціальний антикорупційний закон та низку інших законодавчих актів антикорупційного спрямування, схвалено Концепцію боротьби з коруп-цією, роз­роблено спеціальну антикорупційну програму, на політичному рівні проголошено курс на посилення протидії цьому злу, за­проваджено система-тичне проведення на найвищому рівні організаційних заходів за участю керівників правоохоронних та інших державних органів, присвячених питанням протидії корупції тощо.

Однак, ці та інші, здійснювані в державі та суспільстві, за­ходи не привели до відчутних позитивних результатів у справі протидії корупції. Причин тому багато - як об’єктивних, так і суб’єктивних. Одна з них полягає у тому, що протягом існу­вання України як незалежної держави антикорупційні процеси не мали належного наукового забезпечення. Власне, на сьогодні проблему протидії корупції визначають три аспекти, співісну­вання яких є досить парадоксальним фактом: по-перше, вона є надзвичайно актуальною для соціального життя загалом і для юридичної науки і практики зокрема, що визнається і підкрес­люється усіма; по-друге, про неї надзвичайно багато говорять політики, журналісти, інші категорії громадян; по-третє, при цьому вона характеризується низьким рівнем наукового до­слідження.

Констатація низького рівня дослідження не говорить про відсутність будь-яких наукових досліджень проблеми протидії корупції. Вони є, але їх рівень не відповідає потребам антикорупційної діяльності, яка є комплексом правових, адміністра­тивних, виховних та інших заходів, що здійснюються з метою забезпечення законності діяльності органів державної влади, профе-сійного і чесного виконання службовцями своїх повно­важень, недопущення встановлення корумпованих зв’язків, виявлення фактів корупційних діянь, притягнення до відпові­дальності винних осіб, мінімізації наслідків такого роду діянь, усунення причин та умов, які сприяють корупційним право­порушенням.

При цьому не дослідженими належним чином залишається низка ключових для антикорупційної діяльності питань.

Ключовим питанням, яке не має на сьогодні чіт­кого і однозначного вирішення, є питання щодо визначення поняття корупції. У широко вживаний термін «корупція» різ­ними авторами вкладається найрізноманітніший зміст, почи­наючи від зведення корупції до такого злочину як одержання хабара, закінчуючи визначенням корупції за допомогою за­гальних

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Похожие работы