Кража

інших тяжких наслідків, слід кваліфікувати не за ст. 277, а за ст. 194[9]. За ст. 194[10], а не за ст. 360, має кваліфікуватися умисне по­шкодження кабельної, радіорелейної, повітряної ліній зв'язку, проводового мовлення або споруди чи обладнання, які входять до їх складу, якщо воно не спричинило тимчасового припинення зв'язку.

Предметом шахрайства і вимагання є не тільки майно, а й пра­во на нього, а вимагання — і будь-які дії майнового характеру.

Право на майно — це набута в результаті дій потерпілого мож­ливість шахрая чи вимагача користуватися, володіти і розпоряджа­тися чужим майном. Щодо об'єктів власності, що можуть відчужу­ватися тільки в установленому нормативно-правовими актами по­рядку, така можливість шахраєві чи вимагачу може бути надана ли­ше шляхом оформлення відповідних документів. Під ними слід розуміти документи, які мають правове значення, тобто встановлю­ють право на майно або ж звільняють від обов'язків майнового ха­рактеру[11]. Право на майно може бути закріплене у різних документах, на­приклад у заповітах, страхових полісах, довіреностях, цінних паперах. Право на майно може бути набуто винним також в результаті певної дії власника чи законного володільця майна, що позбавляє останнього права на нього (наприклад, знищення боргової розписки).

Під іншими (будь-якими) діями майнового характеру треба розу­міти такі дії потерпілого, вчинення яких без вимагання призвело б до розтрати винним свого майна або до затрати ним особисто або членами його сім'ї певної праці до примноження або покращення якості як свого майна, так і майна своїх родичів або інших осіб, на користь яких вчинювався злочин. Насамперед, це послуги, що на­даються безоплатно, наприклад, ремонт квартири, транспортного засобу, будівництво житлового чи дачного будинку, гаража, реста­враційні роботи, вирощування сільськогосподарських культур то­що. Зокрема, як вимагання судова практика визнає примушування потерпілого відвезти на транспортному засобі винного або інших осіб чи перевести вантаж у певне місце (інший населений пункт) без матеріальної винагороди за це.

 

Об'єктивна сторона майнових злочинів

Об’єктивну сторону крадіжки буде розглянуто також порівняно із злочинами, які складають групу злочинів проти власності.

Так об’єктивна сторона злочинів проти власності полягає у:

1) ви­краденні (ст. ст

185—188);

2) привласненні (ст. 191);

3) розтраті (ст. 191);

4) вимаганні майна (ст. 198);

5) заволодінні ним шляхом шахрайства (ст. 190);

6) заволодінні ним шляхом зловживання служ­бової особи своїм службовим становищем (ст. 191);

7) вчиненні інших дій, спрямованих на порушення права власності (ст. ст. 192—198).

За способом вчинення, предметом злочину, іншими об'єктивни­ми, а також суб'єктивними ознаками злочини проти власності мож­на поділити на три групи:

1) діяння, які характеризуються протиправним корисливим оберненням на свою користь чи користь інших осіб чужого майна, яке заподіює пряму шкоду власникові і здійснюється, як правило, проти волі власника: крадіжка (ст. ст. 185 і 188); грабіж (ст. ст. 186 і 188); розбій (ст. 187); вимагання (ст. 189); шахрайство (ст. 190); при­власнення і розтрата, вчинені особою, якій майно ввірене чи пере­буває в її віданні (ч. І ст. 191); привласнення, розтрата, заволодіння чужим

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Похожие работы