Криминологическое учение о личности преступника

План

1. Поняття особи злочинця.

2. Співвідношення соціального та біологічного в особі злочинця.

3. Кримінологічна характеристика особи злочинця.

4. Класифікація злочинців.

5. Індивідуальна злочинна поведінка.

6. Віктимологія та суїцицологія.

Література


1. Поняття особи злочинця

Як відомо, предметом кримінології є вивчення злочинності як історично змінного соціально-правового явища, причин злочинності, особи злочинця і заходів із попередження злочинів.

Яке місце в цьому ланцюгу посідає особа злочинця? Особа злочинця — необхідна та дуже важлива складова частина механізму злочинної поведінки, а обставини, за яких формуються її негативні соціально-психологічні властивості, втілюють та реалізують попередні ланцюги причинних закономірностей та залежностей.

Вивчення особи злочинців дозволяє на основі узагальнення причин та характеру індивідуальної злочинної поведінки виходити на загальні криміногенні фактори, пояснювати зміни показників злочинності, які пов'язані зі змінами в характеристиках осіб, які скоюють злочини.

Поняття особи має соціальний зміст. Людину як особу формує вся сукупність матеріальних, політичних, ідеологічних, правових, моральних, побутових, сімейних, культурних та інших відносин, які складають зміст суспільного буття, і їх відображення в суспільній свідомості

Разом з тим на формування конкретної людини впливає і індивідуальне буття, його власний життєвий досвід, історія життя, яка обумовлена конкретним змістом тих зв'язків і відносин, які складаються в трудовому, навчальному колективах, сім'ї. Розвиток індивіда обумовлений розвитком усіх інших індивідумів. Разом з тим не можна зводити особу злочинця тільки до її соціального положення і недооцінювати властивості її власного психологічного світу. Особа — це поєднання соціального та психологічного змісту особи, що опосередковуються один через одного.

Поняття "особа злочинця" може застосовуватися лише до тих осіб, які визнані винними у скоєнні злочину у відповідності з існуючими в суспільстві нормами права. Тобто певні антисоціальні властивості, які обумовлюють вчинення злочину і визнання особи злочинцем, це не одне і те ж (це не тотожні поняття).

Вивчення особи злочинця — це один із видів вивчення особи взагалі. Злочинця характеризує суспільна небезпечність його діянь. Це передбачає необхідність встановлення тих особливостей особи, які в поєднанні з певною ситуацією призводять до скоєння злочину, і як ці особливості сформувалися. Сукупність властивостей особи (позитивних і негативних), їх співвідношення дають уявлення про те, хто скоює злочин, допомагає зрозуміти таку поведінку, її причини та мотиви, а значить, і розробити профілактичні заходи впливу. Властивості злочинця цікавлять кримінологію не взагалі, а сприяють чи перешкоджають саме злочинній поведінці. Тобто відмежовується зв'язок: виникнення негативних морально-психологічних особливостей, їх перехід у направленість і мотивацію особи, включення її в антисоціальну поведінку.

У зв'язку з тим, що злочинність за своєю природою явище соціальне, то вона не може бути пояснена індивідуальними особливостями особи. Особа злочинця — це людина, що вже вчинила злочин. Не можна вживати термін "злочинна особа" як така особа, що "приречена" вчиняти злочини, що може потенційно вчинити злочин, хоча в неї і виражена антисуспільна, антисоціальна поведінка. Таких рис особи, які б заздалегідь і з неминучістю визначали вчинення особою злочинів, немає. Особливості особи, які обумовлюють антисуспільну поведінку, по-перше, є результатом певних умов життя, виховання, впливу, зв'язків; по-друге, вони призводять до вчинення злочину не автоматично, не фатально, а під впливом зовнішніх умов і обставин, конкретної ситуації, яка опосередкована свідомістю особи і яка зберігає можливість вибору різних варіантів поведінки.

Прогноз індивідуальної злочинної поведінки можливий тільки у вірогідній формі.

Таким чином, під особою злочинця (людини, винної у вчиненні злочину) розуміють сукупність соціальна значущих властивостей,

1 2 3 4 5 6

Похожие работы