Криминологическое учение о личности преступника

які характеризують індивідуальну злочинну поведінку, варіанти її механізму. У відповідності до цього і будується класифікація злочинців.

По-перше, враховується характер і зміст цілей та мотивів злочинної поведінки. По-друге, місце, яке займають цілі і мотиви в структурі особи, ступінь розвитку та стійкості відповідних ціннісних орієнтацій і морально-психологічних властивостей.

Залежно від характеру та змісту цілей і мотивів злочинної поведінки злочинців можна поділити на такі групи (критерій поділу — характер та зміст цілей і мотивів):

а) з негативно-зневажливим ставленням до людини та її життя, здоров'я, честі, гідності. Для цієї групи характерні такі умисні злочини, як вбивство, тілесні ушкодження, зґвалтування, злочини проти громадського порядку та моральності;

б) з корисливо-насильницькими тенденціями, для яких характерні такі злочини, як крадіжки, грабежі, розбійні напади, вимагання, хабарництво, злочини у сфері господарської діяльності;

в) з індивідуалістично-егоцентричним ставленням до різних соціальних інститутів і законодавчих норм. Для цієї групи характерні злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, проти правосуддя, військові злочини;

г) з легковажно-безвідповідальним відношенням до соціальних інститутів, до своїх обов'язків. До цієї групи входять особи, що вчинили злочини з необережності.

Дана класифікація не претендує на вичерпність. Існують і інші варіанти поділу злочинців на групи. Разом з тим жодна класифікація не може існувати в "чистому " вигляді.

Скоєння злочинів як результат формування та реалізації відповідних антисоціальних мотивів саме по собі ще не визначає, наскільки властивості, що обумовили ці цілі і мотиви, домінують у структурі особи і відображають моральну сутність, в тому числі і соціальну небезпечність. Слід обов'язково враховувати ситуацію, яка склалася в момент вчинення злочину (збіг несприятливих обставин, що значною мірою вплинув на реалізацію антисоціальної направленості особи, яку не можна було вважати як стійку, злісну)

 

 

5. Індивідуальна злочинна поведінка

Будь-яке дослідження злочинності виходить на людину і в плані пізнання причин, природи злочинів, і в плані боротьби з ними.

Злочин являє собою акт свідомої вольової людської діяльності, яка направлена на задоволення певних потреб. Усвідомлена потреба набуває значення особистого інтересу і виступає збудником того чи іншого вчинку. Потреб у людини багато, і не завжди є можливість їх задовольнити.

Психологічний механізм злочинної поведінки пов'язаний з егоїстичним прагненням особи задовольнити свої потреби на шкоду суспільним інтересам.

Особливістю психологічного процесу, що веде особу від відчуття потреби до конкретного вчинку, є те, що індивід робить вибір відповідного рішення: задовольнити свої потреби чи утриматись і яким шляхом їх задовольнити.

Психологічні особливості особи, які лежать в основі вчинення конкретного злочину, — потреби, інтереси, система ціннісних орієнтацій та мотивацій — самі по собі недостатні для пояснення злочинної поведінки.

Вчинення конкретного злочину є результатом взаємодії негативних морально-психологічних властивостей особи, які склались під впливом несприятливих умов формування морального індивіда і зовнішніх об'єктивних обставин, що утворюють криміногенну ситуацію.

Тобто індивідуальна злочинна поведінка визначається взаємодією суб'єктивного та об'єктивного факторів.

Морально-психологічні властивості людини, які впливають на вчинення нею конкретного злочину, не дані йому від народження і не виникають раптово, лише у зв'язку із даним вчинком, а складаються протягом усього попереднього життя індивіда, під впливом сукупності умов, у яких це життя проходить.

Від того, з чим і з ким стикається індивід на своєму життєвому шляху, залежить формування його як особистості. Найближче оточення та безпосереднє середовище відносяться до числа найбільш суттєвих джерел морального формування людини. Через них індивід сприймає і суспільні умови,

1 2 3 4 5 6

Похожие работы